«Газпром» збуває мрії

1. поглинання
2. Братська угода
3. скромний мільярдер
4. Що таке «Лідер»?
5. «Інсайдер»
6. Як Іван Миронов продавав акції ДПС?

Дві історії про те, як перепродаж однієї і тієї ж речі приносить «обраним» - мільярди, а платникам податків і державі - збитки

Олексій Міллер і Кирило Селезньов (крайній праворуч) думають про «Росії»? Фото: ТАСС

Уявіть, що ви прийшли на ринок і купили кілограм яблук за 100 рублів. Чи не встигли відійти від прилавка, як підійшов наступний покупець, попросив вже три кілограми тих же яблук, а продавець з якоїсь причини взяв з нього всього 50. Вам здається, що продавець обдурив не тільки вас, але і себе? Тоді ви нічого не розумієте в тому, як влаштована економіка державних компаній Росії, і в «Газпром» вам резюме краще не відправляти. Таке припущення можуть зробити репортери «Нової газети» і OCCRP Organized Crime and Corruption Reporting Project - міжнародний консорціум журналістів, що займаються розслідуванням корупції і організованої злочинності, які протягом декількох місяців досліджували дві історії про придбання «Газпромом» великих активів.

На перший погляд канва подій може здатися складною: тут піде мова про угоди по злиттю і поглинанню, про біржових операціях з акціями найбільших підприємств Росії, про офшорні компанії з Британських Віргінських і Кайманових островів і інших технологіях фінансового світу. Але якими б заплутаними не здавалися ці схеми, їх ідея проста: один і той же товар кілька разів переходить з приватних рук у державні, при цьому привілейовані покупці щоразу платять дешево і виграють, а держава - дорого і програє. Ці історії про те, як перепродаж однієї і тієї ж речі приносить «обраним» - мільярди, а платникам податків - збитки.

І, незважаючи на те що угоди відбувалися в різні часи в різних регіонах Росії, вигравали в них одні й ті ж особи - люди з найближчого оточення президента Росії і родичі вищих керівників «Газпрому».

Угода № 1: Торгівля «Росією»

Історія про те, як один і той же актив, всупереч всім законам економіки, змінює свою вартість в залежності від того, хто його купує, а держава втрачає на цьому двічі.

Можливий збиток «Газпрому» - 5 МЛРД РУБЛІВ.

Сьогодні колись скромний за розмірами банк «Росія» відомий всьому світу як банк «друзів Путіна». Після приєднання Криму до РФ і війни на Південному Сході України, «Росія» поряд з її основними акціонерами - Юрієм Ковальчуком, Геннадієм Тимченком, Миколою Шамаловим, - одними з перших потрапили в санкційні списки. «Ну так, це мої друзі. Я пишаюся, що у мене є такі друзі. Вони абсолютно патріотично налаштовані люди, їх бізнес орієнтований на нашу країну », - говорив про постраждалих Володимир Путін на Петербурзькому міжнародному економічному форумі в 2014 році.

Однак не всі угоди, до яких мав відношення банк «Росія», виявлялися вигідними для країни, по крайней мере, для її головної державної компанії, - «Газпрому».

поглинання

У 2010 році «Росія» поглинула колишній банк «Газпрому» - Газенергопромбанк (ГЕП). Ця угода стала ключовою для банку «друзів президента»: завдяки їй активи «Росії» і розмір власного капіталу збільшилися більш ніж удвічі до кінця 2010 року (з 98 млрд до 256 млрд і з 8 млрд до 20 млрд відповідно, за даними рейтингу «Інтерфаксу »). Саме ця подія дозволило колись скромному банку увійти в топ-20 кредитних організацій країни і стати важливим гравцем її фінансової системи.

ГЕП був утворений в 1996 році і належав структурам «Газпрому». Банк в основному працював з підприємствами «Газпром Міжрегіонгазу», які займаються транспортуванням і реалізацією газу на території Росії. До 2010 року ГЕП був одним з ключових банків галузі.

Але в березні ради директорів «Росії» і гепа схвалили злиття банків. В ході операції «Росія» не сплатила акціонерам гепа (компаніям «Газпрому») ні рубля, а випустила в якості винагороди додаткові акції. Така форма угод досить поширена, а зазвичай акціонери поглинається банку погоджуються на негрошові винагороди в тому випадку, якщо отримують значну частку в об'єднаному бізнесі або припускають, що акції об'єднаного банку принесуть в майбутньому гарний прибуток. Але в цій угоді компанії «Газпрому» не отримали ні того, ні іншого.

Судячи з звітностям обох банків, напередодні поглинання активи і розмір власного капіталу гепа були більше аналогічних показників «Росії». Однак коли результати злиття були оприлюднені, виявилося, що компанії «Газпрому» отримали в об'єднаному банку всього 16%.

«Нова газета» показала документи, пов'язані зі злиттям, трьох незалежних банківським аналітикам, і всі вони припустили, що якщо звітності були коректними, то держкомпанії повинні були отримати в рази більший пакет.

У звітності «Росії» зазначено, що вартість колишнього банку «Газпрому» склала 14 млрд рублів. Щоб оплатити цю суму, «Росія» випустила 420 тис. Своїх акцій. Таким чином, ринкова вартість однієї акції склала 33 тис. Рублів, а всього банку - майже 70 млрд рублів. «Росію» оцінили не тільки в п'ять разів дорожче гепа, але в рази дорожче інших російських банків, які в той час значно перевершували «Росію» за всіма показниками. Чому банк виявився таким дорогим для держкомпанії?

У самій «Росії», як і в «Газпромі», на питання «Нової газети» відповідати відмовилися. Але в 2010 році, коли аналітики з подивом обговорювали результати злиття, представники «Росії» повідомили газеті «Коммерсант», що «коефіцієнт конвертації акцій затверджувався акціонерами за результатами незалежних оцінок обох структур, які проводилися компаніями PricewaterhouseCoopers і« Делойт, СНД »; при оцінці ринкової вартості акцій враховувалися всі активи кожного з учасників об'єднання ». Такої ж думки дотримувалися і в «Газпромі». «Отримані коефіцієнти ми вважаємо справедливими і висловили цю думку на раді директорів Газенергопромбанку», - говорив директор «Газпром Міжрегіонгазу» Кирило Селезньов.

Проте подальші угоди того ж «Газпрому» з тими ж акціями «Росії» говорять про те, що держкомпанія програла від цих операцій: банк, який коштував так дорого для «Газпрому», раптово в рази подешевшав, коли його акції вирішив придбати родич члена правління газової монополії.

Братська угода

Фото: РИА Новости

Люди, що працюють в «Газпромі», вважають Кирила Селезньова другим за впливовістю людиною в газовій компанії після Олексія Міллера. Кар'єра Селезньова розвивалася стрімко. Коли йому було 25 років, він уже працював головним «фахівцем з координації інвестиційної діяльності» в морському порту Санкт-Петербурга. У той же час в порту працював і майбутній глава «Газпрому» Олексій Міллер. З тих пір кар'єри Міллера і Селезньова йшли в гору разом. У 1999 році Міллер очолив Балтійську трубопровідну систему, а Селезньов там же став начальником податкової групи компанії. І, нарешті, коли в 2001 році Олексій Міллер став керівником «Газпрому», Кирило Селезньов став його помічником. У той час Селезньову було 27 років.

Кирило Селезньов міг би стати відмінним прикладом слогана «Газпрому» - «Мрії збуваються!»: Офіційна зарплата - мільйони доларів, статус, повноваження ... Тільки ось акціонери держкомпанії, тобто платники податків, навряд чи мріяли про всі виконаних ним угодах.

Читайте також:

Незадовго до вбивства Нємцова бригада Геремеева викрала Кирила Селезньова з літака прямо на злітному полі

Саме Кирило Селезньов очолював раду директорів гепа, коли банк був оцінений в п'ять разів дешевше «Росії» і поглинений нею. І саме Кирило Селезньов відповідав за операцію три роки по тому, в 2013-му, коли «Газпром» продав акції «Росії» приватним інвесторам, але вже в два рази дешевше.

Основним акціонером гепа до об'єднання була компанія «Газпром газорозподіл», яка управляє газорозподільними організаціями на території Росії. В результаті злиття гепа і «Росії» «Газпром газорозподіл» отримав близько 12% акцій в об'єднаному банку. І ось в 2013 році цей пакет був проданий двом компаніям, «Оберон Істейт» та «Оверпас-Інвест», що належали невідомим в той час молодим підприємцям з Санкт-Петербурга.

Одним з цих підприємців був Іван Миронов. Він через довгий ланцюжок офшорних компаній володів «Оберон Істейт»; йому ж безпосередньо належала міноритарна частка в «Оверпас-Інвест». У той час особистість Івана Миронова була загадкою: як маловідомий бізнесмен в 29 років став одним з найбільших акціонерів банку найвідданіших людей президента Росії?

Але в 2014 році «Новой газете» вдалося довести, що таємничий інвестор Іван Миронов - зведений брат члена правління «Газпрому» Кирила Селезньова.

Інфографіка: Настя Григор'єва, спеціально для «Нової газети»

скромний мільярдер

Незважаючи на те що Миронов в свої молоді роки вже управляє бізнесом з оборотами в мільярди рублів, деякі його знайомі і не чули про те, що він такий важливий людина. «Я не знала, що він великий бізнесмен. По ньому не скажеш, - ділиться своїми враженнями про Миронова його знайома. - Я б сказала, що він нічим не відрізняється від інших чоловіків свого віку. Він дуже ретельно підходить до вибору кола спілкування. У нічних клубах його точно не зустрінеш. Він не ходить в подібні місця ». Судячи з акаунтів в соціальних мережах, Миронов дійсно не веде життя «золотої молоді»: у нього немає фотографій на тлі розкішних яхт або дорогих спорткарів, його не побачиш в оточенні фотомоделей. Хоча, можливо, він просто не любить ділитися з усіма деякими аспектами свого життя.

Бізнес Івана Миронова в основному пов'язаний з «Газпромом», в якому працює його брат. Чи позначається їх спорідненість на умовах угод? Сам Миронов це заперечує, а Кирило Селезньов не побажав спілкуватися з «Нової»: менше ніж через хвилину після того, як ми відправили питання в «Газпром Міжрегіонгаз», прес-секретар компанії відповіла: «Не коментуємо». Але якщо судити по відкритим звітностям, тільки продаж акцій «Росії» могла призвести до збитку «Газпрому» на суму близько 5 млрд рублів.

Інфографіка: Настя Григор'єва, спеціально для «Нової газети»

Якщо оцінка банку «Росія» в 2010 році була справедливою, то пакет «Газпром газорозподілу» (12%) коштував близько 10 млрд рублів. Однак у річній звітності за 2013 рік держкомпанія вказала, що продала акції за 5 млрд рублів, тобто в два рази дешевше. У цьому не було б нічого дивного, якби банк «Росія» за цей трирічний період показав погані результати. Однак все було рівно навпаки. До 2013 року активи, власний капітал та чистий прибуток «Росії» зросли в рази в порівнянні з 2010 роком. Виходить, коли банк був ще «маленьким», він виявився дорогим для держкомпанії, а коли банк став «великим» - він раптово в два рази подешевшав для родича топ-менеджера держкомпанії.

Іван Миронов не бачить в цьому ніякого протиріччя: «Акції банку« Росія »були придбані за ринковою вартістю з дотриманням всіх необхідних процедур». Миронов також стверджує, що його брат не мав ніякого відношення до даної операції, хоча рішення про продаж акцій «Росії» приймав рада директорів «Газпром газорозподілу», який очолював Кирило Селезньов.

Угода № 2: «Пінг-понг» акціями

Історія про те, як можна всього за рік купити, продати і знову купити одну і ту ж річ так, щоб обрані - заробили мільярди, а держава - мільярди втратило.

Можливий збиток «Газпрому» - 5 МЛРД РУБЛІВ.

«Газпром нафтохім Салават» (ДПС) - один з найбільших в Росії нафтохімічних комплексів, в який входять нафтопереробний і газохимический заводи. Тут виробляють автомобільний бензин, дизельне паливо, мазут, бутилові спирти, мінеральні добрива. Від діяльності заводу багато в чому залежить благополуччя цілого міста - Салавата, де він розташований і де забезпечує більшу частину робочих місць.

Історія приватизації комплексу почалася 10 років тому, в 2006 році. Тоді 54% ДПС належало Мінмайна Башкортостану, а керував цим пакетом «Газпром» за договором довірчого управління. Інтереси «Газпрому» представляв все той же Кирило Селезньов, який очолював раду директорів ДПС. Але газова монополія неодноразово висловлювала бажання отримати акції підприємства у власність.

Фото: РИА Новости

В кінці 2006 року Мінмайна навіть організувало конкурс на продаж акцій ДПС, але потім він був несподівано скасований. Замість цього пакет був переданий на баланс дочірнього підприємства Мінмайна - ВАТ «Регіональний фонд». Так держава позбулася необхідності проводити конкурс.

І ось у квітні 2007 року газпромівська структура «Башкіргаз» придбала 54% ДПС у «Регіонального фонду» за 19 млрд рублів. Здавалося б, давня мрія «Газпрому» отримати контроль над нафтохімічних комплексом в Салават збулася. Але потім сталося щось дивне.

У липні 2007 року ЗАТ «Лідер», компанія, що управляє пенсійним фондом "Газфонд", опублікувала обов'язкову пропозицію для міноритарних акціонерів ДПС. З цієї пропозиції випливало, що замість «Башкіргаза» власником 54% став «Лідер». Тобто «Газпром», так наполегливо намагався отримати контроль над ДПС, позбувся пакета буквально через кілька місяців після його покупки. «Лідер» заплатив за цю частку 19,6 млрд рублів. Одночасно пов'язана з «Лідером» керуюча компанія «Агана» придбала ще близько 17% ДПС у не пов'язаних з «Газпромом» акціонерів. У той час «Лідер» належав банку «Росія» (через страхову компанію «Согаз»).

Що таке «Лідер»?

«Коли ми говоримо про" Лідері », то дивимося на дуже складну і комплексну схему», - каже колишній заступник міністра енергетики Росії Володимир Мілов, який разом з Борисом Нємцовим дослідив обставини придбання банком «Росія» активів «Газпрому». На думку Мілова, «Лідер» важливий не сам по собі як компанія, яка приносить прибуток, а як структура, що управляє пенсійними грошима «Газфонд». «По суті, у них <власників« Лідера »> є мішок грошей, який їм не належить, але який можна використовувати для покупки інших активів. Наприклад, в 2007 році на гроші «Газфонд» Ковальчуки отримали контроль над Газпромбанком - одним з найбільших банків в країні. Тобто формально Газпромбанк належав «Газфонду», але операційний контроль був в руках у Ковальчуків. І вже їх керівництво банку вирішувало, кому, наприклад, видавати вигідні кредити. Коли у тебе є контроль над величезними фінансовими потоками, способів отримати з цього прибуток може бути багато », - робить висновок Мілов.

У випадку з ДПС інвестиція «Лідера» могла б здатися невдалою. У 2008 році вибухнула глобальна економічна криза, і вартість акцій ДПС разом з капіталізацією компанії звалилися. Якщо на початку 2008-го акції підприємства торгувалися по 122 долари за штуку, то до кінця року по 65 доларів, а капіталізація знизилася з 2,3 млрд доларів до 1,2 млрд (за даними квартальних звітностей ДПС). Але «друзі президента» не звикли програвати. Їм на допомогу прийшов «Газпром». До кінця 2008 року держкомпанія викупила різними частинами 50% ДПС у «Лідера» і «Агани», тобто повернула собі майже той же пакет, який продала рік тому.

«Газпром» слідував одному з головних правил інвестора - «Купуй на поганих новинах», але в протилежному значенні: погані новини зазвичай припускають низьку ціну, а держкомпанія не скупляться. Акції ДПС падали в ціні, але «Газпром» купував їх приблизно по 80-85 доларів за штуку. За підрахунками «Нової», «Газпром» міг втратити на цьому «пінг-понгу» з акціями близько 5 млрд рублів. (Коли в 2007 році «Газпром» продавав пакет «Лідеру», йому платили за акцію 1945 рублів, тобто 54% ​​коштували близько 19,6 млрд рублів. Коли через рік «Газпром» викупив назад 50% у «Лідера» і «Агани », він платив за акцію вже 2260 рублів. А в 2011 році держкомпанія придбала ще невелику частку ДПС і платила за акцію вже 5400 рублів. Таким чином, ті ж 54%, якими« Газпром »володів в 2007 році, обійшлися йому вже в 25 млрд рублів.)

«Інсайдер»

У розпал дивних операцій з акціями ДПС, коли вони то переходили з державних рук у приватні, то поверталися назад, у підприємства з Салавата з'явився таємничий міноритарій. Влітку 2007 року кіпрська компанія Altria Industries придбала частки трьох російських фірм, кожній з яких, в свою чергу, належав невеликий пакет акцій ДПС. В цілому кіпрській структурі вдалося акумулювати близько 15% ДПС.

У квітні 2008 року голова ради директорів ДПС Кирило Селезньов зустрівся з президентом Республіки Башкортостан Муртаза Рахімовим і повідомив йому, що «Газпром» має намір вкласти в ДПС 105 млрд рублів для розвитку і модернізації комплексу. У той час, коли Селезньов давав ці обіцянки, основними власниками ДПС були структури банку «Росія». Чому представник держкомпанії так дбав про приватне підприємство? Можливий відповідь з'явився через місяць після цієї зустрічі.

У травні 2008 року Altria Industries перевела свої частки в російських фірмах на іншу кіпрську компанію - Elandirix Holdings. За даними кіпрського комерційного регістра, кінцевим власником Elandirix Holdings був той же Іван Миронов, зведений брат Кирила Селезньова.

На питання «Нової» про інвестиції в ДПС Миронов повідомив, що йому «про це нічого не відомо». Тоді ми відправили йому виписки з реєстру Кіпру і попросили пояснити, чи міститься в цих документах помилкова інформація. Однак цього разу Миронов не відповів.

У 2009 році три російські фірми були об'єднані в одну під назвою «Промбізнесінвест»; до неї ж перейшли і 15% акцій ДПС. У тому ж році у Elandirix Holdings виявилося 6% ДПС безпосередньо. Таким чином, Миронов акумулював близько 20% нафтохімічного комплексу.

Брат топ-менеджера «Газпрому» виявився вдалим і проникливим інвестором. У той час як «Газпром» повертав собі контроль над ДПС, купуючи з 2008 року частки інших акціонерів, Миронов тримав свій пакет до самого кінця. І не прогадав. У 2011-2012 роках «Газпром» вирішив довести свою частку в ДПС до 100%, і в цей же період компанії, пов'язані з Мироновим, продали свої акції за високою ціною. Але цьому передувала дивну поведінку акцій на біржі. За короткий проміжок часу їх вартість без явних причин зросла більш ніж удвічі.

Інфографіка: Настя Григор'єва, спеціально для «Нової газети»

На графіку добре видно, що акції конкурентів ДПС вели себе в той час на біржі практично однаково, повторюючи злети і падіння один одного. І тільки вартість акцій ДПС з липня по жовтень 2011 року (перед самим викупом «Газпромом») злетіла до небес - з приблизно 2500 рублів до більш ніж 5000 рублів. Експерти, опитані «Нової», погоджуються, що цей зліт навряд чи можна пояснити об'єктивними економічними причинами.

Фінансовий аналітик групи компаній «Фінам» Тимур Нігматуллін пояснює, що акції ДПС набагато менш ліквідні, ніж акції наведених на графіку конкурентів, а це значить, що поява великого інвестора, який побажав збільшити свій пакет, могло привести до різкого зростання котирувань. Тобто різке зростання акцій ДПС можна було б назвати навіть закономірним, якби «Газпром» публічно заявив про намір викупити 100% акцій. Але «Нової» не вдалося виявити таких заяв. «Якщо зростання було до оголошення ціни викупу акцій« Газпромом », то зліт котирувань виглядає, щонайменше, дивно», - погоджується Нігматуллін. Від такого зростання цін, безумовно, виграли всі ті, хто тримав паперу ДПС, а програв «Газпром», якому довелося платити за акцію приблизно 5400 рублів.

Як Іван Миронов продавав акції ДПС?

Іван Миронов продав акції ДПС в грудні 2011 року компанії «ІФГ« Менеджмент. Інвестиції. Розвиток »(« М.І.Р. »). Нам не вдалося дізнатися ціну продажу, а гендиректор «М.І.Р». на питання відповідати відмовився. Але, судячи з усього, ця угода могла бути дружньою - в групі компаній «М.І.Р». раніше працював Кирило Селезньов, брат Миронова. "СВІТ". до сих пір належить колишнім колегам Селезньова і постійно отримує позики від компаній «Газпрому» за пільговими ставками, а також має відношення до багатьох операціях з акціями газпромівських структур.

"СВІТ". продав акції ДПС «Газпрому» в тому ж грудні 2011-го і травні 2012 року. Приблизно в цей же період від своєї частки (6%) позбулася і кіпрська компанія Elandirix Holdings. У звітності «Газпрому» зазначено, що держкомпанія платила в ході цих угод близько 5400 рублів за акцію ДПС. Таким чином компанії, пов'язані з Мироновим і Селезньовим, могли отримати від газової монополії близько 21 млрд рублів. Якщо відняти від цієї суми ринкову вартість акцій в 2007-2009 роках, коли Миронов їх набував, то вийде, що перепродаж пакета ДПС могла принести близько 13 млрд рублів прибутку за 5 років.

Іван Миронов заперечує, що Кирило Селезньов ділився з ним планами «Газпрому» про покупку акцій ДПС; більш того, Миронов стверджує, що його брат ніколи не обговорював з ним питання, пов'язані з діяльністю держкомпанії. «Я є самостійним бізнесменом, дію у власних інтересах. Ніяких порад, тим більше вказівок, Кирило Селезньов мені не дає », - наполягає молодий підприємець з Санкт-Петербурга.

У розпорядженні «Нової газети» є дані про доходи Кирила Селезньова за 2012 рік: топ-менеджер «Газпрому» заробив без малого 217 млн ​​рублів, з урахуванням зарплати, дивідендів і винагород як члену рад директорів. Це - приблизно 670 зарплат звичайного громадянина Росії в тому ж 2012 році. Компетентні менеджери повинні коштувати дорого, але зазвичай їх дохід залежить від результатів компанії. У нашому випадку тільки в результаті двох угод, до яких мав відношення Селезньов, «Газпром», а значить, і всі громадяни Росії, могли втратити як мінімум 10 млрд рублів. А в цілому з 2007 по 2015 роки капіталізація «національного надбання» країни впала більш ніж в два рази - з 8 до 3 трлн рублів.