Діти-білінгви: як вони розвиваються?

1. Сім'я в еміграції
2. Один з батьків - іноземець
3. Троязичіе. І таке можливо

зміст:

Деякі сучасні батьки мріють про англомовних няні: нехай малюк з народження засвоїть дві мови. А у інших батьків свої проблеми - дитина природним шляхом виявився «між двох мов», і це дає привід для занепокоєння: чи буде він добре знати обидві мови або до ладу не освоїть жодного? Чи не позначиться така ситуація погано на його розвиток?

Скажемо відразу: все, що стосується білінгвалов - а саме так називають двуязикіх дітей - досі терра інкогніта. Дослідники об'єднують свої спостереження і пишуть монографії, проте вони нерідко суперечать один одному або ж викликають критику з боку людей, які потрапили в ситуацію двомовності в своєму власному житті. А все тому, що мова відноситься до вищої нервової діяльності людини, і як все в цій сфері, до сих пір вважається справою таємничим. Незважаючи на те, що будь-який студент медичного вузу може показати на схемі мозку ділянку, відповідальний за слово, то все-таки до кінця не зрозуміло, як саме людина нею опановує. Чому різні люди за інших рівних умов більше або менше «здатні до мов», адже не секрет, що в одній сім'ї можуть рости маленький поет, який складає вірші на двох мовах, і його брат, з якого на рідному якоюсь мовою більше двох слів не витягнеш.

Ситуація двомовності в сім'ї насамперед залежить від того, з яких причин вона виникла. Досить часто родина емігрує, і дитина починає освоювати мову своєї нової батьківщини. Двомовність також виникає при змішаних шлюбах. А іноді змішаний шлюб плюс еміграція дають ситуацію троязичія!

До змісту

Сім'я в еміграції

Досить часто батьки в зв'язку з роботою або з соціальних причин змінюють країну проживання. В результаті дитина потрапляє в ситуацію, яку можна умовно назвати «рідну мову проти соціального мови». Те якщо вдома все розмовляють, наприклад, по-вірменськи, а в дитячому садку, на вулиці, в школі - по-російськи. Як в цій ситуації відбувається становлення мов у дитини? У віці від народження до приблизно трьох років дитина більшу частину часу проводить в колі сім'ї - тут його основні інтереси, тут задовольняються його основні потреби. З однолітками на майданчику можна і без слів машинки покатати, в магазині сховатися за маму - соціальні контакти, які мають бути дитині в цьому віці, не вимагають активного спілкування за допомогою мови. Відповідно, діти, що народилися в новій для їх батьків країні, і діти, які приїхали в цю країну у віці 3-4 років, перебувають практично в рівних умовах: їх рідну мову рідною і практично єдиний.

Здавалося б, дитина освоїть в цій ситуації не так багато. Однак важливо те, що крім слів малюк вбирає ще спосіб мислення, поняття, акценти, властиві мові і належить йому образу мислення. Наприклад, в українській мові існує два дієслова, який на російський переводяться як «любити». «Я люблю» і «я кохаю» - це різні поняття для українця. Ніжні і сильні почуття він буде висловлювати за допомогою «кохання». Існує гіпотеза, що саме рідну мову, на якому дитині говорили перші слова любові і ніжності, впливає на рефлексію почуттів, на найтонші і ніжні матерії в свідомості людини. Висловлювати глибокі почуття і відчувати їх від слів людина буде саме за допомогою домашнього мови. Другий же мова буде «мовою спілкування зі світом», більш інформативним і розвиненим, але значно менш інтимним.

Батьків в цій ситуації хвилює питання: чи потрібно навмисно навчати малюка мови його нової батьківщини? Велика частина психологів вважає, що не потрібно. По-перше, у віці ранньої соціалізації (3-5 років) дитина в змозі освоїти другу мову як рідну, досить легко, якщо потрапляє в мовне середовище. По-друге, вважається в корені неправильним проводити сімейне спілкування іноземною для батьків мовою, перш за все тому, що спілкування з дитиною має бути природним, інтимним; на другому місці причин - відсутність необхідності і власні проблеми з другим мовою у батьків.

Як себе правильно вести, коли дитині настане пора «виходити в новий мовний світ»? Перш за все, запастися терпінням і не нервувати. Три-чотири роки - хороший час для того, щоб зануритися в другій мову. У віці 5-7 років це трохи складніше, але цілком можливо без спеціальної підтримки. Втім, в США існує ціла програма для адаптації до мови дітей мігрантів, а в нашій країні вони повинні якось справлятися самостійно. І більшість це робить вельми успішно.

Коли ж він заговорить? Коли наздожене однолітків? Відповідь на це питання однозначно дати досить складно, оскільки все залежить від віку дитини, обстановки в колективі, індивідуальних здібностей. Завдання батьків - не перевантажувати малюка, постаратися сприймати процес як природний, не квапити події.

Проблеми ситуації «сім'я в еміграції» пов'язані зовсім не з тим, що дитина не освоїть другу мову, а з тим, що він буде гірше володіти домашнім мовою. По-перше, і це відчувають всі емігранти, стає очевидно, наскільки багато діти засвоюють поза сім'єю - і це природно. Референтна група - це друзі, пізнавальні інтереси, це заняття з викладачами, спілкування, телебачення. Але ж все це на мові країни.

По-друге, мова не може розвиватися у відриві від культури, а створити штучно середу, в якій дитина б отримував стільки мовного досвіду, як на батьківщині, в умовах все зростаючих його пізнавальних потреб, просто нереально. Дитина просто не знає маси реалій, нових і складних слів, які йому не потрібні для того, щоб поспілкуватися з батьками. А адже в побуті ми використовуємо мінімум свого величезного мовного запасу. Все інше нам потрібно, за великим рахунком, для читання та інтелектуального спілкування, а саме цього на рідній мові у дітей практично не відбувається. За великим рахунком, зберегти рідну мову вдається лише тим, хто живе в національній діаспорі і активно займається інтелектуальним розвитком дітей на рідній мові. Але в цьому випадку мова виявляється все ж кілька законсервованим, відірваним від живих процесів, які в ньому відбуваються на батьківщині. І в той же час набуває нових рис: у нього будуть проникати слова, пов'язані з поняттями країни проживання.

Таким чином, головна проблема - «Як зберегти рідну мову?» Перше: спілкуватися вдома якомога більше, зачіпати якомога більш складні теми, постаратися зацікавити дитину літературою, фільмами, письмовим спілкуванням на домашньому мовою. Намагатися уникати злиття мов. Наприклад, від живуть в Америці можна почути зросійщені англійські слова: послайсіть (порізати тонкими шматочками), моргиджа (іпотека) і т.п. Друге: не перестаратися. Не варто організовувати домашні уроки, сварити дитину за помилки, ображатися за «зречення від культури». Третє: спілкуватися по можливості з іншими носіями домашнього мови, їздити на батьківщину - одним словом, забезпечити дитині практикум живої мови.

І все одно бути готовим до того, що рідна мова буде не настільки добре засвоєний. Про це прекрасно знають наші громадяни, які переїхали на постійне місце проживання до Ізраїлю. Незважаючи на те, що там величезна російськомовна діаспора, є маса можливостей для спілкування по-російськи не тільки на кухні, але і в рамках культурних програм, немає проблем з покупкою книг і фільмів, проблема російської мови існує. Діти, які народилися в Ізраїлі або ж приїхали з батьками у віці до 8 років, втрачають російську мову, краще висловлюються на івриті.

До змісту

Один з батьків - іноземець

Досить поширена ситуація, коли один з батьків іноземець, носій своєї мови і культури, а інший живе в країні рідної мови. У цій ситуації дитина може занурюватися в двомовну середу з самого народження. Більшість фахівців рекомендують принцип «Кожен говорить своєю мовою». Чим обгрунтований такий підхід? Перш за все, тієї ж ідеєю, що мова - це не просто набір звуків, упорядкованих граматикою. Як було встановлено експериментально, діти не вчаться говорити, навіть якщо постійно чують мову в запису. Тобто освоювати мова дитина може тільки в особистому спілкуванні, коли вона звернена до нього. Відповідно, саме звернена мова матері або батька допоможе йому освоїти мову. І тільки на рідній мові мова може супроводжуватися максимальною кількістю енергії, емоції. Голубитися з крихіткою, насилу підбираючи слова, це штучна ситуація.

Як відбувається процес освоєння в цій ситуації? Як правило, в двомовних сім'ях діти починають говорити значно пізніше однолітків. Потім вони починають плутатися, як би говорити на змішуванні двох мов. Якісь побутові фрази, вигуки, типу: «дай!», «На!», «Моє!» - будуть, швидше за все, запозичені з мови тієї людини, яка більше проводить часу з малюком. Поступово мови розділяються, і через якийсь час дитина починає говорити на двох мовах, досить легко перемикаючись з одного на інший.

Що відбувається з його розвитком далі? Як тільки дитина потрапляє в соціум, провідним мовою стає мова середовища, і саме він починає краще і швидше розвиватися. Друга мова залишається на тому рівні, який вимагається для спілкування з батьком. Чи можна його підтримати? Так, але для цього слід розширювати межі використання мови так само, як ми говорили в попередньому розділі.

Важливу роль відіграє і те, якою мовою батьки спілкуються між собою. Наприклад, іспаномовних мама живе з російським чоловіком в Росії. Якщо вона не знає російської, і вдома спілкуються по-іспанськи, іспанська стане мовою домашнього спілкування і буде розвинений досить добре. Чим краще іспанська знає батько, тим частіше він звучить вдома, тим краще його знатиме дитина. Якщо ж мама говорить по-російськи, іспанська залишиться переважно мовою інтимного спілкування з дитиною, якщо його спеціально не розвивати. У цій ситуації досить часто діти відмовляються говорити по-іспанськи з мамою, якщо вже вона розуміє російську, який дитині краще дається. Психологи вважають, що тут грають роль вроджені здібності дитини: якщо двомовність дається йому легко, він буде без проблем перескакувати з мови на мову, якщо ж йому це складно, може наполегливо відстоювати своє право на одномовність. Головне, не варто в цій ситуації списувати складності на психологію: мовляв, дитина відкидає мене, раз не хоче говорити моєю мовою. Вирішення питання лежить в іншій площині.

До змісту

Троязичіе. І таке можливо

Найбільш складні ситуації - це двуязикіе сім'ї в країні третього мови. Але ж і таке трапляється в нашому відкритому світі. Виходить, що в віці ранньої соціалізації дитина, який вже двуязик, повинен засвоїти ще й мову для спілкування з соціумом. Психологи рекомендують відкласти це знайомство до віку шести років, щоб не перевантажувати дитину. Надалі його чекає складний період, який буде тим легше, чим більше схожості у третьої мови з одним з батьківських: тобто вивчити німецьку дитині, чиї батьки російська і француз, простіше, ніж китайський. Ситуація в будь-якому випадку складна і вимагає підтримки фахівців, хоча багато дітей і з цією проблемою справляються.

У багатомовних сім'ях завжди постає питання: а чи буде дитина вільно володіти іноземними мовами? Адже що таке мова? Це не просто словниковий запас. Це вміння користуватися його виразними засобами для того, щоб висловлювати, в тому числі, відтінки почуттів, жартувати і т.п. Володіння мовою не можливо без детального знання культури, якої він належить. Наприклад, стверджувати, що ви знаєте англійську, якщо жодного разу не були в Великобританії і не знаєте багатьох дрібних подробиць побуту, не знаєте прислів'їв, крилатих фраз-цитат з кінофільмів, не маєте уявлення про дитячі книжки і т.п. - помилково. Виходить, що дійсно вільно дитина буде володіти тільки мовою культури, в якій він знаходиться. Поєднати два культурних бекграунду можна, хоча це вкрай складне завдання.

Анна Нікітіна

Обговорення

Дорогі матусі, ділюся знахідкою [Посилання-1] магазин б / у книг англійською з Великобританії, знаходяться в Москві (Мейзі, Свинка Пеппа, серії Доктор Сьюз, Oxford Reading Tree ...) Дорогі батьки, які виховують дітей-білінгвів! Допоможіть, будь ласка, в написанні дипломної роботи по темі дитячий білінгвізм. Якщо Вам не важко, дайте відповідь на анкету про те, як Ви ростіть дітей на двох мовах (участь анонімно):
[Посилання-1]
Заздалегідь дякую всім відгукнулися батьків!

До речі, Ви тут "послайсіть" затаврували (слово ще то, звичайно ж), але при цьому слово "билингв" відмінно і безпосередньо перекладається на російську як "двомовний".

12.09.2011 22:11:51, Svetagul

От цікаво, діти до 3-4 років, у яких рідну мову відрізняється від соціального- вони ж не в інофрмаціонном вакуумі живуть. Або вони нікуди не виходять з дому, і в цьому будинку ніколи не включається телевізор, не приходять гості (до старшим дітям і батькам,), немає жодної книжки на соціальному мовою, ні в один гурток-обшественного місце-ігровий майданчик-дитячі дні народження вони не ходять. Є різниця між дітьми 3-4 років, які народилися і яких перевезли з мономовного середовища. Про те, що у дитини головним залишається мова матері - навіть коментувати не буду, настільки це не так :(

12.09.2011 22:06:26, Svetagul

я не згодна зі сторінки. Ми приїхали в Цанаду, в Монтреал, багатомовними місто, де 2 мови офіційно прийняті-франсцузскій і англійська. Ми вдома говорили на 2 мовах: я по російськи, чоловік по вірменськи. Дочці було 5 років синові 8. Дочка говорила на російськи з акцентом, по вірменськи краще, син говорив на 2 мовах побіжно. У школі вони вчили 2 мови: френч і інгліш. Обидва наших домашніх мови ми зберегли, вони дивляться фільми на 4 доступних мовах, дочка вільно говорить на іспанською, вона його вчила в школі, проблем з новими мовами у них не було, російських мультиків ми не дивилися, зате багато читала я їм всю нашу дитячу літературу. Безумовно, обидва домашні мови не так розвинені, як 2 місцевих, тому що писати і читати на домашніх мовах вони не вчили в школі і розвитку мови без знання літератури, а саме художнього слова, у них відсутня. Будинки разрешаетса говорити вірменською або російською мовами. Соціум у них різномовних, добавляютс не повинні тлумачитися як культура і традиції Канади, але так само культура і традиції народів-іммігрантів-их друзі. Рідною мовою за визначенням являетса ту мову, на якому ми думаємо. Для мене -ето російський, для чоловіка-вірменських, для сина-англійський, для дочки френч. цікаво, правда? Вчити мови дітям білінг даётса набагато легше ніж дітям з 1 мовою. Діти кажуть без акценту на місних мовами, з акцентом на російській, тому що середовища російської у них не було.

У моїх вийшло три мови, тато англієць, я російська, а живемо в Німеччині. Русский у дітей хороший, але з акцентом, англійська - рідна, німецька - відмінний, теж трохи з акцентом. Легко переходять з однієї мови на іншу, але ось интнресно, в хвилини стресу або захоплення, завжди переходять на англійську. Вдома я з ними тільки по російськи говорю, а тато відповідно по англійськи, а поза домом -природно німецький.

13.02.2009 7:48:36, прокл

А моя дитина народився в Америці, до 3.5 років ходив в російський садочок, дуже добре говорив російською, правильно вживаючи всі відмінювання і відмінювання. Але довелося забрати це звідти, тому що мені не подобалася ця тоталітарна російське ставлення до дітей, де вихователь мав безмежним контролем, пригнічуючи волю і думки дитини. В американському садку мені все подобалося і ставлення до дитини, і розвиток, і то, як він, буквально, за 2 місяці схопив мова (я чула такі історії і раніше, але завжди скептично до них ставилася), але він практично перестав розуміти (саме розуміти, а не говорити, причому перший час він намагався говорити російською). Все, язик не збережений, російські книги ми йому читаємо, дитина слухає через повагу до нас, постійно перепитує і просить пояснити сенс, в кінці втрачаючи його, мультики російською навіть в дитинстві відмовлявся дивитися, спілкування з такими ж, як ми обмежено і якщо є, діти говорять англійською, друзі американці, а ми - правильно автор статті сказала, що скільки вже спілкування з батьками - з огляду на, що дитина в школі з 8 ранку до 6 вечора, а потім гуртки, а потім спати. Весь час задаємося питанням, як зберегти мову, але поки не знайшли рішення. У статті все добре описано, прості, а десь заяложені істини, але не враховані, що кожна дитина ідівідуален і до нього потрібен свій підхід і ми цей підхід все ще шукаємо.

12.02.2009 21:28:23, DB1

Дякую за статтю! Наша дочка теж Повільно но впевнена становится двух'язічной - вісь вже 8 місяців ми живемо в Швейцарии и півроку, як вона ходити до місцевого садок. Я дуже сподіваюся на ті, что російська у неї все ж непогано збережеться, все ж вона пріїхала сюди в 5.5 років, з дуже розвинення мовою І, головне, Вже добре вміючі читати по-російські. Зараз вона читає дуже багато, и всі російською, сподіваюся, что це поможет утріматі мову. Молодшій буде важче: вона тут народилася. Але я планую якомога довше (до 4.5 років, коли треба буде йти в сад) не знайомі її з німецьким, і якщо вийде, теж навчити її до цього віку читати, раптом допоможе :)

spasibo! prekrasnaya styatya !! u nas eto bolnaya tema.Mi zivyom v Avstrii, rebyonku 4 goda, hodit v sadik.Vospitateli iz sadika prosto zamuchali, po ich ubezdeniyu mi dolzni doma govorit toze na nemeckom yazike, hotya eto dlya nas protivoestestvenno! Dochka hodit v sadik tolko 6 mesyacev, no postoyanno idyot kakoi to gon so storoni vospitateley, bistro bistro viuchit yazik ... pomimo etogo mestnie deti absolyutno ne umeyut igrat s inakoyazichnimi detmi, daze v vozraste 3-5 let.

12.02.2009 10:47:23, Marjam

Все правильно написано. У нас тато фін, я - російська. Донька почала говорити по-російськи, потім підключився фінський, коли пішла в садок. Зараз в школі, переважає фінську, а по-російськи говорить з акценом і не завжди знаходить потрібних слів. У школі йде годину в тиждень російську мову, але будинок. завдання робимо з-під палки, а змусити читати - це ціла проблема, хоча на фінському книги просто ковтає. Ось збираємося у відпустку в Росію, хочемо купити подібні журнали, які із задоволенням тут читає на фінському, російською мовою. Хотілося б познайомитися з дівчинкою з Росії і листуватися, можна навіть через інтернет. Все-таки якийсь стимул до навчання рус. мови. Може у кого-небудь є 7-8-мілетняя дівчинка, захоплива Winx-, Witch-героями і бажає отримати подружку в Фінляндії? Будемо дуже раді спілкуванню !!!!!

12.02.2009 10:08:42, Pilvi

.

Коментувати можут "Діти-білінгви: як вони розвиваються?"