Заступник прем'єр-міністра Білорусії Володимир Семашко 29 травня запропонував відповідальному за ПЕК в новому уряді Росії віце-прем'єру Дмитру Козаку відновити переговори про вартість газу, який їй належить бути після 2019 р Головна мета Мінська в ході цих переговорів - отримати максимально дешевий газ, що дозволить йому знизити витрати і підвищити конкурентоспроможність своєї економіки.
Незважаючи на те, що обидві країни є учасниками ЄАЕС, а також Союзної держави, що передбачає ще більш глибокий рівень інтеграції, нафтогазовий питання у відносинах Росії і Білорусії - один з найбільш складних . Білорусія, якій у спадок від СРСР дісталася досить розвинена промисловість і сільське господарство, майже не має своїх родовищ нафти і газу, які забезпечили б її власними енергоресурсами. У той же час на її території розташовані два великих нафтопереробних заводи - Мозирський і Новоплоцкій НПЗ, які працюють на російській сировині. А поставки нафти і нафтопродуктів на зовнішні ринки забезпечують Білорусії до 30% експорту.
Залежність Білорусі від Росії щодо поставок природного газу - 100% -а. У минулому році республіка імпортувала 19 млрд. Кубометрів російського газу, збільшивши обсяг закупівель в порівнянні з 2016 р на 2%. По імпорту російського газу РБ зайняла четверте місце, поступившись лише Німеччині (53,4 млрд.), Туреччини (29 млрд.) І Італії (23,8 млрд.). При цьому вона помітно випереджає більшість країн Західної, Центральної та Східної Європи. Так, Великобританія в минулому році купила у Росії 16,3 млрд. Кубометрів газу, Франція - 12 млрд., Польща - 10,5 млрд., А Австрія - 9 млрд. Зрозуміло, що вартість енергоносіїв впливає на конкурентоспроможність економіки. І білоруська влада постійно прагнуть знизити ціну на газ, зрівнявши її з внутрішньоросійською.
З цією обставиною був пов'язаний і останній російсько-білоруський нафтогазовий конфлікт, що завершився підписанням тимчасової угоди. З 2016 року білоруська влада на тлі кризового стану економіки порахували, що сильно переплачують за російський газ, який на той момент обходився їм в 179,4 дол. За тисячу кубометрів, і заявили, що будуть платити за нього за власними тарифами. У відповідь Москва припинила безмитні поставки нафти, що викликало зупинку білоруських НПЗ і вкрай негативно відбилося на доходах бюджету.
Виниклий конфлікт призвів до того, що Мінськ почав демонстративно ігнорувати діяльність ЄАЕС, використовуючи свою участь в роботі союзних структур як важіль для тиску на Росію. А в грудні 2016 р А. Лукашенко відмовився підписувати новий Митний кодекс ЄАЕС, введення якого в дію довелося через це відкласти.
Конфлікт було врегульовано лише в квітні 2017 г. Вартість газу для Білорусії була встановлена на рівні 129 дол. За тисячу кубів в 2018 р і 127 дол. - в 2019 р За підсумками переговорів «Газпром» надав знижку з початкової ціни в 150 дол . після погашення Мінськом заборгованості, що утворилася за поставки газу в розмірі 726 млн. дол. до того міністр енергетики Білорусії Володимир Потупчик називав справедливою вартість газу в розмірі 73 дол. за тисячу кубів, а глава білоруського уряду Андрій Кобяков - 80 дол. Згодом білоруські в Асті відстоювали тариф в 108 дол., наполягаючи на зниженні вартості транспортування російського газу, і навіть пригрозили почати його закупівлі в інших газодобувних країнах СНД - Казахстані та Узбекистані.
Втім, нереалістичність цих планів була відзначена експертами відразу ж. Для транспортування середньоазіатського газу була відсутня необхідна інфраструктура, яку на просторі між Білоруссю і країнами Центральної Азії контролював все той же «Газпром». До того ж у Казахстану і Узбекистану просто не було необхідних Мінську обсягів газу, які скупив Китай. Закупівлі газу у Росії був змушений відновити навіть Азербайджан, який раніше відмовився від них після запуску власних родовищ. Піти на цей крок Баку змусила необхідність нарощувати експорт нафти, для виробництва якої був потрібен все той же газ. Тому єдиним виходом для Мінська було досягнення домовленостей з Москвою, в спробах вплинути на яку білоруська влада і висували різні «екзотичні» варіанти вирішення газової проблеми.
Домовленості, досягнуті в квітні 2017 р діють тільки до кінця 2019 г. Тому Білорусія і пропонує відновити переговори про майбутній ціні на газ. Промацувати грунт в даному напрямку Мінськ почав ще в квітні цього року. При цьому білоруська влада активно посилаються на домовленості про формування загального електроенергетичного, а також нафтогазового ринку ЄАЕС. «Ніхто не знімав завдання на 1 липня 2019 роки створити єдиний ринок євразійської електроенергії, а 1 січня 2025 року - єдиний ринок нафти і газу», - заявив, коментуючи плани відновлення переговорів з Росією щодо газових цінами, Володимир Семашко. Ці плани передбачають відмову від експортних цін і створення спільних ринків, торгівля на яких здійснюватиметься за єдиними правилами.
Проблема в тому, що якщо Вірменії, Киргизії і Білорусії, які не мають власних нафтогазових ресурсів, такий варіант вкрай вигідний, оскільки дозволяє істотно заощадити на оплаті енергоносіїв, то Росія і Казахстан в результаті можуть втратити істотну частку доходів бюджету. Тому зі створенням спільного енергетичного, і особливо нафтогазового, ринку в період становлення ЄАЕС було вирішено не поспішати.
Показово, що з ініціативою відновлення переговорів щодо газових цінами виступає саме Білорусь. Для неї це питання має і ще один важливий нюанс. Справа в тому, що вартість газу в Росії і Білорусії, як зазначив В. Семашко, в даний час різниться, і якщо дисбаланс збережеться, то після створення спільного ринку електроенергії білоруська енергетика виявиться неконкурентоспроможною.
Загальний електроенергетичний ринок ЄАЕС має запрацювати вже в наступному році. Договір про його створення в даний час знаходиться в стадії активного обговорення і доопрацювання. В середині травня на нараді під головуванням міністра з енергетики та інфраструктури Євразійської економічної комісії (ЄЕК) Еміля Кайкіева його обговорили представники уповноважених органів ЄАЕС в сфері енергетики. В результаті вдалося домовитися, що документ буде прийнятий у формі внесення змін до чинного договору про створення ЄАЕС, укладений в 2014 р Зміни планується внести в додаток № 21 - протокол про забезпечення доступу до послуг суб'єктів природних монополій у сфері електроенергетики, що, як вважають в ЄЕК, «відповідає логіці побудови основного союзного документа».
У чинному вигляді протокол визначає єдині правила забезпечення доступу до послуг природних монополій у сфері енергетики і передбачає поетапне формування спільного електроенергетичного ринку ЄАЕС на принців паралельної роботи енергосистем, поетапної гармонізації законодавства, технічних норм та добросовісної конкуренції. Але ряд положень майбутнього договору поки викликає суперечки. Найбільш дискутованих в даний час є питання забезпечення доступу до мереж природних монополій через комерційні організації, валют, в яких будуть здійснюватися розрахунки, використання «московського» або «середньоєвропейського» часу, а також визначення внутрішніх потреб в електроенергії. Вирішення цих проблем, як з'ясувалося на останній нараді в ЄЕК, вимагає додаткового опрацювання на експертному рівні.
У міру наближення дати старту спільного електроенергетичного ринку ЄАЕС Мінськ напевно буде піднімати питання зниження ціни на російський газ все більш наполегливо. Правда, в 2019 рік повинен заробити перший блок білоруської АЕС , Яку будує «Росатом». Але всіх проблем республіки з електрикою він не вирішить. Крім того, газ використовується не лише для виробництва електроенергії на ТЕЦ, а й у багатьох галузях промисловості, включаючи виробництво мінеральних добрив, також вкрай значущих для Мінська в якості джерела доходів бюджету. Тому «газові» переговори РФ з Білоруссю обіцяють бути напруженими.
