частина I
Необхідно відзначити, що позиція Варшави, яка не змінилася і до сих пір, є для «Газпрому» досить серйозною проблемою, так як Польща вже не раз змогла певним чином нашкодити російської компанії. Так, через протидію польського антимонопольного регулятора п'ять європейських компаній (Shell, Engie, OMV, E.On і Wintershall) свого часу відмовилися від початкових планів увійти в капітал оператора трубопроводу «Північний потік - 2» компанії Nord Stream 2 AG. За позовом Польщі з 1 лютого 2017 року було припинено діяла раніше схема наповнення газопроводу Opal (гілка «Північного потоку» потужністю 36 млрд. Кубометрів на рік), а «Газпром» був обмежений 50% від максимального обсягу. Простіше кажучи, у Варшаві протягом останніх років шукали і знаходили будь-які способи натиснути на «Газпром» і отримати для себе додаткові бонуси в переговорах з російською монополією.
В даному випадку інтереси Польщі, яка останніми роками намагається прикриватися «турботою» про Україну, абсолютно зрозумілі і прості: у Варшаві побоюються, що слідом за українським транзитом почне скорочуватися і транзит через Польщу. До того ж вимоги PGNiG до «Газпрому» повинні поліпшити позиції компанії на ринку Центральної Європи і тієї ж України, де вона планує активно продавати в тому числі і російський газ (з серпня 2016 року по грудень 2017 року поляки поставили на український ринок понад 1 млрд. кубометрів, а в березні поточного року відразу ж після рішення « Газпрому »припинити поставки на Україну саме PGNiG перша підписала з «Нафтогазом» контракт на строкову поставку газу). До того ж абсолютно очевидно, що однією з цілей скарги PGNiG було вплинути на позицію Єврокомісії щодо майбутніх газопроводів в обхід України, зокрема по «Північному потоку -2», ставлення до якого в Варшаві вкрай негативне.
Незважаючи на позицію Польщі, якій, щоб ні запропонував «Газпром», завжди буде мало, а також негативного відгуку Естонії (Таллінн запропонував ЄК оштрафувати концерн, оскільки «зобов'язання« Газпрому »не є пропорційними розмірами порушення»), в Єврокомісії не наважилися йти по шляху ескалації конфлікту, тим більше що і російський монополіст виявився готовий запропонувати додаткові поступки. Так, концерн погодився переглядати ціни кожні два роки, а також перенести пункти здачі газу з тим, щоб Угорщина, Польща та Словаччина отримували паливо на кордонах Литви і Болгарії. Крім цього російська сторона взяла на себе зобов'язання не вимагати від Болгарії відшкодування шкоди через відмову Софії від проекту «Південний потік», а також знизити розмір своєї винагороди за послуги.
У відповідь ЄК заявила, що її розслідування по газопроводу «Ямал-Європа» показало, що сформована ситуація не може бути змінена за рахунок поточного антимонопольного справи з огляду на міжурядової угоди Польщі і Росії. В кінцевому рахунку знайдений компроміс між Єврокомісією і «Газпромом» і привів до того, що на початку квітня в ЗМІ з'явилася інформація про швидке і повне врегулювання конфлікту і закриття справи без штрафу.
Виникає питання: що ж стояло всі ці роки за тим, що відбувалося в стосунках між «Газпромом» і ЄС і чому справа буде закрита без серйозних втрат для обох сторін? В даному випадку необхідно враховувати, що російський концерн як і раніше є найбільшим гравцем на газових ринках Європи: в деяких країнах його частка в імпорті газу становить майже 100%. І при цьому монопольне становище компанії не є в ЄС порушенням закону, якщо не відбувається зловживань ім.
У зв'язку з цим логічно припустити, що Євросоюз в ході останніх років прагнув припинити порушення, допущені російською компанією на європейському ринку, і після вирішення даного питання не вважав за потрібне доводити ситуацію до відкритого протистояння. Тим більше що ЄК застосовувала подібні заходи регулювання не тільки по відношенню до «Газпрому», хоча практично завжди вони так чи інакше зачіпали інтереси російської компанії. Наприклад, прийнятий в 2009 році третій Енергетичний пакет, за яким постачальник газу не може одночасно володіти і газотранспортною системою (нанесений удар як по великим газовим компаніям Європи, так і по «Газпрому»), або створення в 2015 році Енергетичного союзу, що серйозно обмежило можливість газових монополістів диктувати свої умови на ринку Європи.
Разом з тим пояснення нинішньої позиції Брюсселя його бажанням лібералізувати європейський ринок газу представляється неповним, оскільки головна мета єврочиновників в першу чергу є зниження залежності ЄС від російського газу. В даному випадку цікаво те, що це прекрасно розуміють і в «Газпромі», проте не вважають за необхідне загострювати ситуацію і готові пристосовуватися до нових умов гри, щоб зберегти за собою значну частину європейського ринку. Тому нинішні зобов'язання компанії досить органічно вписуються в його нову європейську стратегію. Саме тому деякі експерти вважають, що на деякі поступки «Газпром» пішов би в будь-якому випадку, незалежно від результату нинішнього антимонопольного розгляду, так як компанії нічого не залишається, як приймати ті правила гри, які сьогодні формуються в Євросоюзі.
Необхідно зауважити, що, на думку експертів, сьогоднішні зобов'язання «Газпрому» хоч і припиняють антимонопольне розслідування, але слабо орієнтовані на запобігання нових ризиків. Наприклад, вони практично не зачіпають зобов'язання, пов'язані з газовою інфраструктурою в європейському регіоні: стосуються так і нереалізованого «Південного потоку», але не зачіпають «Північний потік - 2» і його сухопутне продовження EUGAL, а також проект «Турецький потік» і його сухопутні продовження в ЄС. В Євросоюзі поки на це закривають очі, але ніхто не може дати гарантії, що в майбутньому Брюссель, який прагне забезпечити безпеку поставок газу в Євросоюз, знову не пред'явить до «Газпрому» претензії .
Якщо розглядати можливі наслідки антимонопольного розслідування, то тут необхідно зазначити наступне. У зв'язку з тим, що «Газпром» спочатку був готовий до мирного врегулювання, а в ЄК прийняли всі пропозиції російського концерну, то обидві сторони в даному випадку отримали те, чого хотіли. З одного боку, ЄК в певній мірі задовольнила претензії ряду східноєвропейських країн, знявши політичну напруженість в питаннях поставок газу в Європу, а також зробила ще один крок на шляху лібералізації європейського газового ринку. З іншого боку, російська компанія уникла штрафу і зуміла домогтися від Єврокомісії не надто обтяжливих зобов'язань, які, на думку ряду експертів, і зовсім будуть корисні концерну в майбутньому.
Наприклад, «Газпрому» не доведеться реструктуризувати або продавати активи, так як всі зобов'язання стосуються лише змісту контрактів з покупцями в Центральній і Південно-Східній Європі на поставки або транзит газу. Та й згода концерну на те, що покупці зможуть змінювати пункт отримання російського газу, для нього є вигідним, так як в цьому випадку обсяг поставок повинен складати як мінімум 100 млн. Кубометрів на рік, а за зміну пункту покупцеві доведеться додатково заплатити.
У звичайно підсумку якщо нинішній конфлікт вирішиться саме «мирним» способом, на основі запропонованих «Газпромом» поступок, то для концерну, а значить, і Росії в цілому ЄС на найближче десятиліття залишиться стратегічним ринком збуту вуглеводнів. З огляду на нинішню позицію Брюсселя і нову концепцію розвитку російського монополіста, можна з упевненістю говорити, що дозвіл нинішньої суперечки призведе до того, що «Газпром» почне рішучіше просувати в ЄС проекти «Північного потоку - 2» і «Турецького потоку». При цьому навряд чи в Брюсселі, який за підтримки найбільших держав ЄС, прохолодно ставляться до спроби США підім'яти під себе енергетичний ринок Європи, відмовляться налагодити нові, більш прагматичні відносини з концерном.
Правда, стверджувати те, що нинішнє антимонопольне розслідування було останнім, на жаль, також не можна. Сполучені Штати і їх найбільш одіозні союзники (Україна, Польща і країни Прибалтики) не відмовляться від спроб і далі політизувати питання поставок російського газу в Європу. Тому «Газпрому» в майбутньому ще не раз доведеться зіткнутися з судами, позовами, претензіями і різного роду розслідуваннями.
Виникає питання: що ж стояло всі ці роки за тим, що відбувалося в стосунках між «Газпромом» і ЄС і чому справа буде закрита без серйозних втрат для обох сторін?