Індивідуальний підприємець, який не в змозі задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнаний неплатоспроможним (банкрутом) за рішенням суду. 
Підстави і порядок визнання судом індивідуального підприємця банкрутом або оголошення їм про своє банкрутство встановлюються Законом про неспроможність (банкрутство). Справи про банкрутство індивідуальних підприємців підвідомчі арбітражному суду.
Банкрутством є визнана судом повна неплатоспроможність боржника, за якої його майна недостатньо для сплати боргу. Результатом банкрутства є примусове припинення господарської діяльності.
При здійсненні процедури визнання банкрутом індивідуального підприємця його кредитори за зобов'язаннями, не пов'язаним із здійсненням нею підприємницької діяльності, також має право пред'явити свої вимоги. При визнання банкрутом індивідуального підприємця вимоги до нього кредиторів за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, об'єднуються з вимогами за його особистими зобов'язаннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, оплату житла та ін.
Вимоги кредиторів індивідуального підприємця у разі визнання його банкрутом задовольняються за рахунок належного йому майна, на яке може бути звернено стягнення, в черговості, передбаченої чинним законодавством.
Всі вимоги задовольняються за рахунок належного підприємцю майна, на яке може бути звернено стягнення, в порядку встановленої черговості. Вимоги кредиторів кожної наступної черги задовольняються лише після повного розрахунку з кредиторами попередньої.
В першу чергу стягнення за виконавчими документами звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті та інші цінності, в тому числі що знаходяться в банках і інших кредитних організаціях. При відсутності у боржника грошових коштів, достатніх для задоволення вимог стягувачів, стягнення звертається на інше належне боржникові майно, за винятком майна, на яке відповідно до федеральним законом не може бути звернено стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення, встановлюється цивільним процесуальним законодавством. Боржник має право вказати ті види майна або предмети, на які слід звернути стягнення в першу чергу.
У разі, коли боржник має майно, що належить йому на праві спільної власності, стягнення звертається на його частку, що визначається відповідно до закону. Це може бути частка в загальній власності подружжя, внески у власності господарських товариств і товариств та ін.
Стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника - громадянина звертається при виконанні рішень про стягнення періодичних платежів; стягнення суми, встановленої законом, при відсутності у боржника майна або недостатності майна для повного погашення стягуються сум.
По завершенні процедури банкрутства (з моменту винесення рішення суду, а при позасудовому порядку - після розрахунків з кредиторами втрачає силу реєстрація особи як підприємця. Всі подальші суперечки з його участю підвідомчі суду загальної юрисдикції.
