Використання бізнес-процесного підходу при фінансовому аналізі діяльності фірми

1. Метод природних витрат
2. Метод прямого рахунку
3. Метод поглинених витрат
4. Облік витрат за видами діяльності

Олег Левяков

Слід почати з визначення поняття "бізнес-процес". Під бізнес-процесом прийнято розуміти послідовність заходів, що вживаються із заданою метою. Бізнес-процеси є цінними організаційними ресурсами, вони дають можливість створювати активи організації і забезпечувати їх вартість відповідно до їх метою і цілями організації. Взагалі один з популярних поглядів на процесний підхід, пропонує називати організацію не як сукупність служб і відділів, а як "фабрику бізнес-процесів", що підкреслює їх важливість у сучасному підході до управління організацією.

Аналіз бізнес-процесів - це вивчення існуючих в компанії бізнес-процесів, його метою є встановлення ключових характеристик бізнес-процесів і виявлення взаємозв'язків між ними. В результаті, компанія може отримати матеріал для підготовки заходів щодо поліпшення її діяльності, що приводить до зниження витрат, оптимізації виробничих циклів і зростання фінансових показників в результаті, що призведе до зростання добробуту власників, що є головною метою діяльності фірми, згідно з класичною економічною теорією.

Базова класифікація бізнес-процесів представлена ​​нижче:

Фінансовий аналіз, в свою чергу є іншим поняттям. Головна мета фінансового аналізу - уявлення максимально точної і повної характеристики стану досліджуваної компанії. В ході фінансового аналізу вивчаються основні параметри, коефіцієнти і мультиплікатори, які надають об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, по можливості вивчається курс акцій підприємства, що дозволяє приймати рішення про управління капіталом компанії. Головними завданнями фінансового аналізу наприклад є: аналіз активів, джерел фінансування, фінансової стійкості, ліквідності, рентабельності, грошових потоків та інші. У даній роботі розмова буде йти про внутрішньому фінансовому аналізі.

Існує кілька різних способів врахування впливу бізнес-процесів на фінансові результати компанії. Ці методи базуються на обліку витрат підприємства в контексті розглянутих бізнес-процесів. Основними методами є:

• Метод природних витрат (standard costing);
• Метод обліку прямих витрат (direct costing);
• Метод обліку змінних витрат (variable costing);
• Облік витрат за видами діяльності (activity based costing) та інші.

Вибір підприємством методу залежить від причини проведення аналізу (прийняття управлінських рішень, планування та ін.).

Метод природних витрат

Даний метод відноситься до нормативного обліку і базується на аналізі відхилень фактичних витрат від нормативних, головною ідеєю методу є "передбачення" витрат. У згоді з методикою, на собівартість послуг відносять тільки прямі витрати, а не прямі покриваються за рахунок різниці між доходом і прямими витратами.

У переваги даного методу можна занести стабільну собівартість продукції і надійну основу для виявлення відхилень при зіставленні витрат. Мінусами прийнято вважати відстороненість відхилень від технологічного процесу і конкретних замовлень, застосовності лише до конкретних періодів часу і зосередженості на мінімізації витрат, а не якість продукції або задоволенні замовлень клієнтів.

Метод прямого рахунку

Даний метод передбачає, що на собівартість продукції відносяться лише непостійні витрати, а постійні списуються з прибутку того періоду, в якому вони виникли. Метод полягає в тому, що тільки змінні витрати мають місце в розрахунку планової та фактичної собівартості продукції. Інша частина витрат, що включає адміністративні та збутові витрати, в розрахунок не включена і періодично списується на фінансові результати, тобто враховується при розрахунку прибутку і збитків за аналізований період.

У плюси методу можна занести:

• Базування на обліку конкретних виробничих витрат;
• Облік витрат як постійні і змінні, що дозволяє проводити аналіз беззбитковості;
• Можливість гнучкого ціноутворення (зростання конкурентоспроможності);
• Можливість розрахунку прибутку з кожної додаткової одиниці продукції, сто дозволяє планувати спеціальні акції та ціни на певний обсяг продажів;

Метод поглинених витрат

При розрахунку собівартості даним методом все виробничі витрати розподіляються між реалізованою продукцією і запасами продукції на складі.

Облік витрат за видами діяльності

В даному методі інформаційна система підприємства підраховує витрати за певними операціями і розподіляє їх по об'єктах розрахунку собівартості на основі виконаних ними операцій для випуску кожного продукту або послуги. За логікою даного методу, групи витрат структуруються за операціями і баз розподілу витрат. Така логіка дозволяє точніше розраховувати собівартість окремих операцій. В даному методі прямі витрати легко відслідковуються по продукції або послуг, основна увага віддається непрямих витрат, облік яких більш складний.

Основними перевагами є:

• Детальна і точна інформація про собівартість за видами продукції або напрямками діяльності;
• Легкість пошуку шляхів поліпшення собівартості;
• Прості способи впливу на витрати (вони згруповані);
• Висока точність визначення рентабельності продукції;
• Можливість контролю над витратами на етапі їх виникнення.

При застосуванні зазначених методів обліку витрат використовуються бізнес-процеси. В ході їх аналізу, часто виникає необхідність в їх угрупованню. Таке групування дозволяє чітко встановити набір операцій, необхідний для реалізації певного товару або послуги, і в певній мірі, порахувати витрати на неї. В рамках кожної такої групи можна виділити найважливіший бізнес-процес (або вертикаль процесів), який найбільш важливий для отримання товару або послуги.

Таке моделювання бізнес-процесів є ефективним засобом для пошуку шляхів оптимізації діяльності, прогнозування і мінімізації ризиків, які можуть виникнути на різних етапах діяльності фірми.

В цілому, для моделювання бізнес-процесів організацій існує кілька методик. Однією з основних є методологія IDEF0, яка орієнтована на високий рівень, з акцентом на управління процесами. IDEF0 в першу чергу важлива через можливість опису управління процесами компанії.

Інший методологією є IDEF3, яка орієнтована на опис потоків робіт в фірмі. В її основі лежить побудова моделей процесів за принципом окремо виконуваних в часі операцій або робіт. Третьою популярної методологією є DFD, призначена для опису потоків даних в організації. З цієї методології можна відобразити окремі роботи в ході процесу і потоки інформації, що лежать між цими роботами. DFD може ефективно використовуватися при описі процесів, під час впровадження в організацію процесного підходу до управління.

З урахуванням витрат по товарах використовується наступна схема дій:

Наприклад прямі витрати в загальному вигляді можна розподілити за цією схемою:

До непрямих витрат відповідно належать накладні витрати, які задіяні у виробництві лише частково або необхідні для організації виробництва; розподіляються у формі надбавок до прямих витрат.

Аналіз розподілу витрат по групах і видам бізнесу дозволяє визначати питому вагу кожного з видів витрат на собівартість продукції.

Таким чином, можна сказати, що використання бізнес-процесів у фінансовому аналізі дозволяє застосовувати сучасні рекомендації та світовий досвід щодо визначення витрат у господарській діяльності організації. Даний метод має варіативність і дозволяє з високою точністю отримувати необхідні дані в потрібному розрізі, що сприяє поліпшенню діяльності компанії.