Комплекс заходів по державному регулюванню сільськогосподарських ринків, як правило, знаходить відображення у відповідних законах і застосовується в залежності від реальної ситуації в АПК і на ринку продовольства, що ні суперечить принципам ринкової економіки.
Існуючі заходи державної підтримки АПК часто не носять системного характеру. До того ж багато її елементи законодавчо не оформлені, і заходи підтримки застосовуються у відриві від інших форм державного регулювання (наприклад, антимонопольних). Основний ефект від їх застосування часто одержує не сільське господарство, а суміжні з ним монополізовані галузі (дотації на мінеральні добрива, товарні кредити і т. Д.). Таким чином, неефективними виявляються не самі форми підтримки, а їх застосування в умовах невирішеності інших проблем, перш за все правових.
В останні роки в країні набули широкого поширення нормативно-правові акти, спрямовані на державну підтримку економіки. Значне число постанов з цього питання було прийнято Урядом. Правові основи для системи регулювання АПК, що включає пряму підтримку виробництва з федерального бюджету, державні заходи щодо забезпечення функціонування ринку сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, регулювання кредитування та страхування агропромислового виробництва, експорту та імпорту сільськогосподарської продукції та продовольства, державну підтримку наукової діяльності в АПК, передбачалися в законі «Про державне регулювання агропромислового виробництва» Однак, незважаючи я на активну законотворчу діяльність, рівень захисту прав і законних інтересів сільськогосподарських товаровиробників до сих пір залишається незадовільним.
Ефективність регулюючих функцій держави залежить від безлічі факторів:
- спроможності державних структур підтримувати виконавську, фінансову та платіжну дисципліну;
- професійного рівня та компетентності апарату управління;
- наявності достовірної інформації про процеси, що відбуваються в аграрній економіці, і т. д.
Політика в галузі державного регулювання сільського господарства знаходить відображення у відповідних принципах.
Принцип аграрного протекціонізму. Протекціонізм - це економічна політика держави, спрямована на заохочення розвитку національної економіки та її захист від іноземної конкуренції шляхом введення високих мит на ввезені товари, обмеження або повної заборони ввезення окремих товарів і т. Д. У внутрішньоекономічної діяльності це захисна міра щодо сільського господарства від інших галузей АПК і народного господарства. У зовнішньоекономічній діяльності це захист вітчизняного товаровиробника від імпорту дешевої продукції і його підтримка при експорті вітчизняної продукції.
Принцип поєднання економічних і соціальних цілей. Під соціальними цілями маються на увазі моделі поведінки різних груп населення, їх соціально-психологічні і національні особливості. При досягненні економічних цілей слід брати до уваги існуючі соціальні цілі, сформовані ціннісні орієнтації населення. В іншому випадку починання, як правило, приречені на невдачу.
Принцип поєднання індикативних і директивних форм державного регулювання економіки. В окремих випадках і в ринковій економіці доцільно застосовувати директивні методи регулювання (для забезпечення державних потреб, при виникненні екстрених обставин і т. Д.).
Принцип програмного регулювання. Під програмою розуміють комплекс методів впливу на конкуренцію, пом'якшення негативних наслідків, узгодження інтересів, їх регулювання. Відповідно до цілей і завдань програми діляться:
- на міжгалузеві, які регулюють найважливіші макроекономічні пропорції;
- галузеві, орієнтовані на вирішення проблем окремих галузей і сфер АПК;
- товарні (продуктові), що визначають дію ринкового механізму по відношенню до того чи іншого продукту;
- функціональні, націлені на реалізацію ключових функцій державного регулювання АПК (інвестиційні, соціально-економічні, науково-технічні, інноваційні, природоохоронні та т. д.);
- регіональні, що містять комплекс заходів по впливу держави на стан агропромислового комплексу окремих областей і регіонів.
53.684169 23.861143
