Розробка системи показників оцінки ефективності регіональної політики (екологічний аспект)

1. Вступ У розвинених країнах нові цілі і завдання регіональної політики, що відповідають викликам ХХI...
2. Принципи побудови системи показників оцінки ефективності регіональної політики в розрізі екологічного...
3. Оцінка ефективності регіональної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку на прикладі регіонів...
4. Висновок

Вступ

У розвинених країнах нові цілі і завдання регіональної політики, що відповідають викликам ХХI століття, орієнтуються на нову якість соціального прогресу та економічного розвитку. Все більшої популярності набирають ідеї екологічного розвитку. У той же час, в Росії цілям екологічного розвитку, охорони навколишнього середовища не приділяється належної уваги. У 2014 році Росія зайняла 73 місце з 178 країн за ступенем ефективності екологічної політики. Зміна ситуації вимагає встановлення нових пріоритетів регіональної політики, а також вдосконалення механізму оцінки ефективності реалізованої регіональної політики, в тому числі розробки системи показників оцінки ефективності регіональної політики в екологічному аспекті розвитку.

Показники сталого розвитку та реалізації екологічної політики

У світовій практиці не існує загальноприйнятих підходів до оцінки ефективності екологічної політики, що є невід'ємною частиною регіональної політики. Проте, на сьогодні накопичено значний світовий досвід оцінки сталого розвитку. На думку автора, необхідно вивчити як підходи до оцінки ефективності екологічної політики, так і підходи до оцінки сталого розвитку, що включає в себе екологічний аспект розвитку.

У 1993 році ООН було запропоновано систему еколого-економічного обліку, що погоджує прийняту ООН систему національних рахунків з урахуванням екологічних чинників і природних ресурсів [1]. Ці так звані «зелені» рахунки засновані на коригуванні економічних показників за рахунок вартісної оцінки еколого-економічного збитку від забруднення і виснаження природних ресурсів. В основі системи лежить показник «екологічно адаптований чистий внутрішній продукт» (EDP):

, Де (1)

NDP - чистий внутрішній продукт;

DPNA - вартісна оцінка виснаження природних ресурсів;

DGNA - вартісна оцінка екологічних збитків.

Світовим Банком було запропоновано показник «справжні заощадження» (ANS), що є результатом коригування показника валових внутрішніх заощаджень за рахунок інвестицій в людський капітал і витрат у зв'язку з виснаженням природних ресурсів і забрудненням [1]:

(2)

GDS - валові внутрішні заощадження;

CFC - величина знецінення виробничих активів;

NDS - чисті внутрішні заощадження;

EDE - витрати на освіту;

DPNR - величина виснаження природних ресурсів;

DMGE - збиток від забруднення навколишнього середовища.

Велике поширення отримав підхід використання систем індикаторів сталого розвитку. Однією з найбільших за охопленням систему індикаторів є система індикаторів, розроблена Комісією зі сталого розвитку ООН [2]. Система включає в себе базовий набір з 50 індикаторів і повний набір з 96 індикаторів, що включає по мимо базових додатковий індикатори, що дозволяють проводити більш детальний аналіз. Всі індикатори згруповані за сферами (тем) і подсферам (підтемах). Система включає в себе 14 сфер: бідність; державне управління; охорону здоров'я; освіта; демографія; природні катастрофи; атмосфера; земельні ресурси; океани, моря і узбережжя; Питна вода; біорізноманіття; економічний розвиток; світове економічне партнерство; моделі споживання і виробництва.

Інший широко відомою системою індикаторів стійкого розвитку є система, розроблена Організацією економічного співробітництва і розвитку. В основі системи лежить концепція «зеленого» зростання, що передбачає економічне зростання і розвиток за умови збереження можливості природного середовища забезпечувати необхідні природні ресурси та екологічні умови [3]. Система включає в себе 25-30 індикаторів, згрупованих за сферами: екологічна і ресурсна продуктивність економіки; природне середовище; якість життя населення з точки зору екології; економічні можливості і економічна політика; соціально-економічні умови і показники зростання.

У 2006 році Єльський і Колумбійський університети США розробили Індекс екологічної ефективності, метою якого є оцінка та аналіз екологічної політики країн світу [4]. Інтегральний індекс включає в себе 19 індикаторів успішності екологічної політики, згрупованих в кілька політичних категорій, об'єднаних в дві основні групи: життєздатність екосистеми і екологічне здоров'я.

Більшість сучасних вітчизняних методик оцінки сталого розвитку засноване на побудові інтегрального показника, що представляє собою лінійну комбінацію приватних індикаторів, що характеризують стан окремих забруднюються природних середовищ. Приватні індикатори являють собою відношення антропогенного навантаження на конкретну природне середовище до можливості середовища до самовідновлення.

У дослідженнях Л.П. Бакуменко і П.А. Короткова [5], І.М. Рубанова і В.С. Тикунова [6] приватні критерії, що характеризують стійкість окремих природних середовищ, виходять за допомогою процедури нормування. Розрахунок окремих критеріїв з прямою залежністю між значенням критерію і стійкістю середовища здійснюється за допомогою формули:

(3)

Розрахунок окремих критеріїв з зворотною залежністю між значенням критерію і стійкістю середовища здійснюється за допомогою формули:

(4)

Інтегральний показник стійкості розраховується як середнє зважене приватних критеріїв за окремими природними середовищами:

, Де (5)

I - інтегральний показник стійкості,

ai - ваговий коефіцієнт i-ого приватного індикатора,

xi - i-ий приватний індикатор стійкості.

При цьому певну складність викликає визначення граничних ( «порогових») значень приватних критеріїв. У даних дослідженнях граничні значення визначаються експертним шляхом або на основі законодавчих актів.

Основними загальнопоширеними підходами до оцінки безпосередньо ефективності екологічної політики є:

• використання екологічних індикаторів (наприклад, кількість жителів, які проживають в несприятливих екологічних умовах; питома енергоефективність, якість повітря в населених пунктах; зниження енерго- і ресурсоємності виробництва; викиди діоксиду вуглецю на од. ВВП та ін.) [7];
• оцінка ефективності природоохоронних витрат за загальноприйнятою методикою: ставлення досягнутого результату (ефекту) до обсягу витрат (при цьому сумарний ефект включає в себе екологічний, тобто поліпшення якості природного середовища, зниження рівня забруднення та ін .; соціальний, тобто поліпшення здоров'я, зростання тривалості життя та ін .; і економічний, тобто зниження енерго- і матеріалоємності виробництва і ін., ефекти) [8].

У дослідженні А.Ф. Малишевського обґрунтовується використання рейтингового підходу для оцінки ефективності екологічної політики в регіонах [9]. Система екологічних рейтингів повинна враховувати абсолютні і питомі показники ефективності використання природних ресурсів та енергії, негативного впливу на навколишнє середовище, а також можливість проведення оцінки ефективності економіки в цілому і в розрізі галузей.

Узагальнюючи наявний досвід оцінки стійкості розвитку і ефективності екологічної політики, можна виділити основні підходи:

• побудова інтегрального, агрегованого показника;
• побудова системи індикаторів, кожен з яких відповідає певній проблемної сфері.

На думку автора, інтегральні показники дають кілька спрощену оцінку і представляють лише загальну картину екологічного розвитку. На основі значень інтегральних показників не надається можливим проводити цілеспрямовану, адресну екологічну політику. Крім того, основною проблемою агрегування різних показників в єдиний інтегральний індикатор залишається визначення ваг вихідних показників з урахуванням їх значимості і без зайвої суб'єктивності. Чим вище рівень агрегування показників, тим складніше зважувати незрівнянні між собою індикатори. Найбільш прийнятним підходом є побудова системи індикаторів, що відображає складну структуру екологічної політики як частини регіональної політики.

Принципи побудови системи показників оцінки ефективності регіональної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку

Основними принципами побудови системи індикатор повинні стати:

• подання на всіх рівнях реалізації регіональної політики, в тому числі екологічної;
• угруповання з проблемних сфер;
• відображення отриманого за підсумками реалізації регіональної політики, в тому числі екологічної, результату (ефекту);
• відповідність цілям сталого розвитку;
• уявлення значущою і унікальної інформації;
• чутливість і надійність індикаторів;
• можливість розрахунку індикаторів на основі існуючої системи статистичної інформації;
• простота інтерпретації індикаторів;
• інформованість;
• наявність науково обґрунтованих граничних значень, що визначають рівень допустимого негативного впливу на природне середовище з урахуванням специфічних особливостей кожного регіону;
• облік нерівномірності розподілу екологічного навантаження в рамках одного регіону і надання можливості визначати найбільш вразливі території за допомогою декомпозиції;
• уявлення можливості рейтингування регіонів за ступенем ефективності регіональної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку.

З метою побудови системи екологічних індикаторів пропонується використовувати методологію побудови ключових показників ефективності (Key performance indicators, KPI) [10]. Основними принципами побудови ключових показників ефективності є: конкретність і ясність; вимірність; досяжність; актуальність. На практиці часто використовується підхід, коли визначається кілька оціночних показників, їх ваги і планові значення. Індекси KPI обчислюються як відсоток виконання плану за формулами:

• для позитивних показників (показники, збільшення значення яких трактується як позитивна тенденція):

(6)

• для негативних показників (показники, збільшення значення яких трактується як негативна тенденція):

(7)

Ставлення «Факт / План» формально передбачає, що вимір результату у відсотках починається з природною точки відліку, що дорівнює 0. Таким чином, будь-який результат буде «зарахований в плюс». Однак в реальності для багатьох показників існує якийсь пороговий рівень, нижче якого значення показники не повинно опускатися. Цей пороговий рівень не завжди дорівнює нулю. З метою усунення недоліку даного підходу формули (6), (7) будуть скориговані з урахуванням наявності якогось порогового, критичного рівня показника:

(8)

Граничний рівень повинен характеризувати допустимий рівень негативного впливу економічного розвитку на природне середовище з урахуванням індивідуальних особливостей регіону або мінімально допустимі (можливі) характеристики екологічного аспекту розвитку регіону.

Індекс KPI, таким чином, буде представляти собою відносний безрозмірний показник, що дозволяє зіставляти між собою різні властивості, вимірювані в різних за діапазоном і розмірності шкалах і відображає ступінь наближення абсолютного показника до планових і граничним значенням.

На основі індексів KPI з використанням безрозмірних коефіцієнтів вагомості може бути побудований і інтегральний індекс:

, Де (9)

wi - вага i -ого Індексу KPI в значенні інтегрального індексу;

0 <wi <1;

.

Для визначення планових і порогових рівнів індикаторів, а також ваг індексів KPI в підсумковому значенні інтегрального індикатора необхідне залучення незалежних експертів та представників наукових організацій.

Нормалізовані таким способом показники дозволять зіставляти ефективність регіональної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку в різних регіонах між собою, а також рейтингувати регіони за ступенем ефективності політики.

Оцінка ефективності регіональної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку на прикладі регіонів Приволзького федерального округу

Як приклад в даному дослідженні буде проаналізована проблема забруднення атмосферного повітря на регіональному рівні в суб'єктах Приволзького федерального округу (далі - ПФО).

Екологічні індикатори будуть представлені на двох рівнях: верхній рівень (регіональний) і нижній рівень (муніципальний / галузевої). При цьому буде забезпечена можливість декомпозиції показників верхнього рівня на показники нижнього рівня. Кожному показнику верхнього рівня буде відповідати індекс KPI.

Екологічні індикатори в сфері забруднення атмосферного повітря будуть згруповані за двома подсферам:

1) Питомі індикатори, що характеризують величину антропогенного навантаження на атмосферне повітря:

• обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу в тоннах на кв. км. (Індикатор оцінює екологічний ефект, що виражається в зниженні обсягів викидів забруднюючих речовин);
• обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу в тоннах на душу населення регіону (індикатор оцінює екологічний ефект, що виражається в зниженні обсягів викидів забруднюючих речовин, а також соціальні ефект, що виражається в поліпшенні якості середовища проживання населення);
• обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що відходять від стаціонарних джерел, на одиницю ВРП в тоннах на млрд. руб. (Індикатор оцінює економічний ефект, що виражається в підвищенні енергоефективності, зниження ресурсоємності виробництв, модернізації та екологізації виробництв;).

Граничні і планові значення індикатора повинні визначаться експертним методом на основі гранично допустимих і мінімально можливих значень індикатора з урахуванням специфіки економічної діяльності регіону. Кожному індикатору верхнього рівня поставлені у відповідність наступні індикатори нижнього рівня:

• обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу в тоннах на кв. км. (Ваги індикаторів в значенні індикатора верхнього рівня - частки площ муніципальних утворень в загальній площі регіону);
• обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу в тоннах на душу населення муніципального освіти (ваги індикаторів в значенні індикатора верхнього рівня - частки значень чисельності населення муніципальних утворень в загальній чисельності населення регіону);
• обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферу, що відходять від стаціонарних джерел, на одиницю ВДС виду економічної діяльності в тоннах на млрд. руб. (Ваги індикаторів в значенні індикатора верхнього рівня - частки валової доданої вартості виду економічної діяльності в загальній величині валового регіонального продукту).

2) Індикатори, що характеризують якість атмосферного повітря в муніципальних утвореннях регіону, в тому числі:

• кількість населених пунктів зі значенням індексу забруднення атмосфери (далі - ІЗА) менш «5» 1 (Індикатор оцінює екологічний ефект, що виражається в зниженні негативного впливу на навколишнє середовище, а також соціальні ефект, що виражається в поліпшенні якості середовища проживання населення; планове значення має прагнути до загальної кількості населених пунктів регіону, граничне - має визначатися на основі специфіки економічної діяльності населених пунктів регіону);
• частка чисельності населення, що проживає в межах санітарно-захисних зон (далі - СЗЗ) 2 (Індикатор оцінює соціальні ефект, що виражається в поліпшенні якості середовища проживання населення; планове значення має прагнути до нуля, граничне - має визначатися на основі специфіки розміщення промислових виробництв на території регіону).

Кожному індикатору верхнього рівня поставлені у відповідність наступні індикатори нижнього рівня:

• індекси ІЗА на відповідних територіях (ваги індикаторів в значенні індикатора верхнього рівня рівні і залежать від кількості населених пунктів, де ведеться контроль якості атмосферного повітря);
• частки чисельності населення муніципальних утворень, які проживають в межах СЗЗ (ваги індикаторів в значенні індикатора верхнього рівня - частки значень чисельності населення муніципальних утворень в загальному значенні чисельності населення регіону, яке проживає в межах СЗЗ).

З метою верифікації розробленої системи індикаторів по регіонах ПФО були розраховані екологічні індикатори регіонального рівня (Таблиця 1). В силу того, що статистична інформація з'являється нерівномірно і з тривалим тимчасовим лагом, всі розрахунки проведені на підставі даних за 2014 рік.

Таблиця 1 - Екологічні індикатори регіонів ПФО, 2014 р

Регіон Антропогенне навантаження Якість атмосферного повітря Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, тонн на кв. км. Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, тонн на душу нас. Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел на од. ВРП, тонн на млрд. Руб. Кількість населений-них пунктів зі значенням ІЗА менш «5» Частка численнос-ти нас., Проживаю-ного в межах СЗЗ Респ. Башкортостан 6,31 0,22 367,87 2 з 4 0,18% Респ. Марій Ел 3,55 0,12 170,67 3 з 3 1,20% Респ. Мордовія 3,84 0,12 204,79 1 з 1 0,37% Респ. Татарстан 8,48 0,15 175,72 2 з 5 0,39% Удмуртська Респ. 7,32 0,20 397,77 0 з 1 0,63% Чуваська Респ. 7,17 0,10 152,71 0 з 2 1,21% Пермський край 3,64 0,22 322,88 0 з 7 0,23% Кіровська обл. 1,90 0,17 458,98 2 з 4 1,30% Нижегородська обл. 5,34 0,13 123,34 2 з 6 0,83% Оренбурзька обл. 5,42 0,33 561,48 0 з 5 1,51% Пензенська обл. 3,12 0,10 112,54 1 з 1 1,68% Самарська обл. 10,37 0,17 231,26 1 з 9 0,43% Саратовська обл. 3,76 0,15 213,25 0 з 2 3,25% Ульяновська обл. 3,93 0,12 122,56 1 з 2 0,04%

Однією з проблем об'єктивної оцінки ефективності політики є різна ступінь впливу на природне середовище в різних регіонах. Це видно за даними таблиці 1, наприклад, обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу на душу населення в Оренбурзькій області, що спеціалізується на видобутку корисних копалин (в першу чергу на видобутку природного газу) в 3 рази більше, ніж відповідний показник Пензенської області, провідними галузями якої є харчова промисловість і сільське господарство: 0,33 тонни на душу населення в Оренбурзькій області проти 0,1 тонни на душу населення в Пензенській області.

Щоб вирішити цю проблему екологічні індикатори повинні бути унормовані з урахуванням науково обґрунтованих граничних значень, що визначають рівень допустимого негативного впливу на природне середовище з урахуванням специфічних особливостей кожного регіону. Для цього необхідно розрахувати індекси KPI по кожному екологічному індикатору з використанням формули (8).

Для розрахунку індексів KPI були відібрані 6 найбільш промислово розвинених регіонів ПФО:

• мають найбільші значення ВРП на душу населення;
• частка видобутку корисних копалин в структурі ВРП яких займає 15% і більше, ВДС відповідного виду діяльності перевищує 100 млрд. руб .;
• частка обробних виробництв у структурі ВРП яких займає 20% і більше, ВДС відповідного виду діяльності перевищує 100 млрд. руб.

Відповідно до виділених критеріями були відібрані наступні регіони: Республіка Башкортостан, Республіка Татарстан, Пермський край, Нижегородська область, Оренбурзька область, Самарська область.

Як порогових і планових значень екологічних індикаторів антропогенного навантаження були використані гірші і кращі показники регіонів. Такий підхід до встановлення граничних і планових значень екологічних індикаторів є спрощеним і ставить рівень ефективності регіональної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку в залежність від рівня ефективності політики інших регіонів. Однак даний підхід може бути використаний з метою апробації запропонованого механізму оцінки, порівняння поточного рівня ефективності регіональної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку кожного регіону з найбільш розвиненими регіонами, оцінки резервів підвищення ефективності проведеної політики.

Результати оцінки, проведеної відповідно до вищевикладених положень і обмеженнями представлені в таблиці 2 (Таблиця 2) і на малюнку 1 (Малюнок 1).

Таблиця 2 - Індекси KPI екологічних індикаторів регіонів ПФО, 2014 р

Регіон Антропогенне навантаження Якість атмосферного повітря Індекс KPI за обсягом викидів забруднюючи-чих речовин в атмосферу на кв. км. Індекс KPI за обсягом викидів забруднюючи-чих речовин в атмосферу на душу нас. Індекс KPI за обсягом викидів забруднюючи-чих речовин в атмосферу від стац.іст. на од. ВРП Індекс KPI за кількістю населених пунктів зі значенням ІЗА менш «5» Індекс KPI по частці чисельності населення, що проживає в межах СЗЗ Респ. Башкортостан 60,33% 55,00% 44,19% 50,00% 0,00% Респ. Татарстан 28,08% 90,00% 88,04% 40,00% 0,00% Пермський край 100,00% 55,00% 54,46% 0,00% 0,00% Нижегородська обл. 74,74% 100,00% 100,00% 33,33% 0,00% Оренбурзька обл. 73,55% 0,00% 0,00% 0,00% 0,00% Самарська обл. 0,00% 80,00% 75,37% 11,11% 0,00%

Малюнок 1 - Індекси KPI екологічних індикаторів регіонів ПФО, 2014 р

На основі отриманих даних можлива побудова рейтингів регіонів за кожним окремим показником, а також визначення найбільш вразливих місць в області охорони атмосферного повітря в кожному з регіонів.

Для аналізу загальної ефективності екологічної політики в сфері охорони атмосферного повітря необхідна побудова інтегрального індексу за формулою (9).

Для визначення ваги індексів KPI в підсумковому значенні інтегрального індикатора необхідне залучення незалежних експертів та представників наукових організацій. В даному дослідженні з метою апробації механізму оцінки буде використаний наступний підхід до визначення ваг індексів KPI: подсфери ( «Антропогенне навантаження» і «Якість атмосферного повітря») будуть володіти рівним вагою в складі інтегрального індексу KPI, індикатори, що належать до однієї подсфере, також будуть володіти рівним вагою. Використовуючи запропонований підхід, одержуємо такі значення інтегральних індикаторів по кожному регіону:

• Нижегородська область - 54,12%;
• Республіка Татарстан - 44,35%;
• Республіка Башкортостан - 39,09%;
• Пермський край - 34,91%;
• Самарська область - 28,67%;
• Оренбурзька область - 12,26%.

Таким чином, лідируюче положення за ступенем ефективності регіональної економічної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку займає Нижегородська область, останнє місце - Оренбурзька область. Проте, необхідно враховувати, що значення екологічних індикаторів по деяких регіонах були використані в якості порогових і планових значень, спотворивши підсумкові значення інтегральних індикаторів. Наприклад, в якості планового значення по індикатору «Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, тонн на кв. км. »було використано значення відповідного індикатора по Пермському краю. Оптимальне значення Пермського краю обумовлено значною площею регіону (160 тис. Кв. Км) - регіон посідає перше місце за площею серед суб'єктів ПФО. Це забезпечує Пермському краю 100% значення індексу KPI. При виключенні індексу KPI по індикатору «Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, тонн на кв. км. »із значення інтегрального індексу, Пермський край зайняв би передостаннє місце за ступенем ефективності регіональної економічної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку:

• Нижегородська область - 58,33%;
• Республіка Татарстан - 54,51%;
• Самарська область - 41,62%;
• Республіка Башкортостан - 37,3%;
• Пермський край - 27,36%;
• Оренбурзька область - 0,00%.

На прикладі Пермського краю були декомпозіровани значення регіональних екологічних індикаторів до рівня муніципальних утворень (Таблиця 3).

Таблиця 3 - Декомпозиція регіональних екологічних індикаторів Пермського краю, 2014 р

Індикатор Найгірші значення Антропогенне навантаження Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, тонн на кв. км. м Кудимкар (на увазі дуже маленькій площі муніципального освіти);
г. Пермь;
м Кунгур;
м Солікамск;
м Березники Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу, тонн на душу населення Березовський мун. р-н; Усольський мун. р-н; Горнозаводский мун. р-н; Жовтневий мун. р-н; Бардимскій мун. р-н. Обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел на одиницю ВРП, тонн на млрд. Руб. Транспорт і зв'язок;
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води;
Видобуток корисних копалин Якість атмосферного повітря Кількість населених пунктів зі значенням ІЗА менш «5» м Солікамск - високий рівень забруднення (ІЗА = 9);
м Краснокамськ - високий рівень забруднення (ІЗА = 7);
м Чайковський - високий рівень забруднення (ІЗА = 7);
г. Пермь - підвищений рівень забруднення (ІЗА = 6);
м Березники - підвищений рівень забруднення (ІЗА = 6);
м Губаха - підвищений рівень забруднення (ІЗА = 6);
м Лисьва - підвищений рівень забруднення (ІЗА = 5). Частка чисельності населення, що проживає в межах СЗЗ краснокамск мун. р-н;
Чусовской мун. р-н;
Нитвенскій мун. р-н;
Суксунский мун. р-н;
м Лисьва.

Висновок

Таким чином, проведена оцінка ефективності регіональної політики на прикладі проблеми забруднення атмосферного повітря в регіонах Приволзького федерального округу. Виявлено істотне відставання Пермського краю за ступенем ефективності регіональної політики в розрізі екологічного аспекту розвитку. В результаті декомпозиції значень екологічних індикаторів визначено найбільш проблемні території і галузі регіону. На підставі даних, отриманих в результаті оцінки ефективності регіональної політики можлива розробка пріоритетних напрям екологічної політики в регіоні.

____________________

1 ІЗА - комплексний індекс забруднення атмосфери, що враховує значення середньорічних концентрацій шкідливих речовин різного класу небезпеки в атмосфері. Рівень забруднення атмосфери вважається:

• низьким при значеннях ІЗА менше 5;
• підвищеним при значеннях ІЗА від 5 до 6;
• високим при значеннях ІЗА від 7 до 13;
• дуже високим при значеннях ІЗА більше 14.

2 СЗЗ - спеціальна територія з особливим режимом використання, яка встановлюється навколо об'єктів і виробництв, які є джерелами негативного впливу на довкілля й здоров'я людини.

бібліографічній список

1. Індикатори сталого розвитку Росії (еколого-економічні аспекти). / Под ред. С.Н. Бобильова, П.А. Макеєнко - М .: ЦПРП, 2001. - 220 с.
2. Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies - Third Edition - United Nations, New York. - 2007 - 93 p.
3. Green Growth Indicators 2014 року - OECD. -2014 - 144 p.
4. Environmental Performance Index - [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://epi.yale.edu/country-rankings
5. Бакуменко Л.П., Коротков П.А. Інтегральна оцінка якості і ступеня екологічної стійкості навколишнього середовища регіону (на прикладі Республіки Марій Ел) // Прикладна економетрика. - 2008. - №1 (9) - С.73-92.
6. Рубанов І.М., Тикунов В.С. Методика оцінки екологічного стану навколишнього середовища регіонів Росії // Проблеми регіональної екології. 2007 №3 - С. 20-28.
7. Грачов В.А., Пляміна О.В., Ільїна А.А. Розробка «Основ екологічної політики Російської Федерації на період до 2030 року» та шляхи її реалізації в галузях економіки і регіонах Російської Федерації // Питання сучасної науки і практики. - Університет ім. В.І. Вернадського - 2012 (39) - С. 8-19
8. Арбузов В.В., Грузин Д.П., Сімакіну В.І. Економіка природокористування і природоохорони. Навчальний посібник - Пенза: Пензенський державний універсітет.- 2004 - 251с.
9. Малишевський А.Ф. Створення системи екологічних рейтингів // Екологія виробництва. - 2012. - №9.
10. Друкер П. Ф. Практика менеджменту: Навчальний посібник: пер. з англ. / П. Ф. Друкер. - М.: Вільямс, 2000 - 398 с.
11. Офіційний сайт Федеральної служби державної статистики РФ [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.gks.ru/
12. Доповідь «Про стан та про охорону навколишнього середовища Пермського краю в 2014 році» / Міністерство природних ресурсів, лісового господарства та екології Пермського краю - Перм, 2015 - 266 с.

References

1. Indicators of Russia sustainable development (environmental and economic aspects) [Indikatory ustojchivogo razvitija Rossii (jekologo-jekonomicheskie aspekty)]. Edited by SN Bobyleva, PA Makeenko M. TSPRP, 2001. 220 p.
2. Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies - Third Edition - United Nations, New York. 2007. 93 p.
3. Green Growth Indicators 2014 року - OECD. 2014. 144 p.
4. Environmental Performance Index. Access: http://epi.yale.edu/country-rankings
5. Bakumenko LP, Korotkov PA Integral assessment of the quality and the environmental sustainability of the environment in the region (on the example of the Republic of Mari El) [Integral'naja ocenka kachestva i stepeni jekologicheskoj ustojchivosti okruzhajushhej sredy regiona (na primere Respubliki Marij Jel )]. Journal of Applied Econometrics. №1 (9). pp.73-92.
6. Rubanov IN, Tikunov VS Methods of assessing the environmental state of regions of Russia [Metodika ocenki jekologicheskogo sostojanija okruzhajushhej sredy regionov Rossii]. Problems rehyonalnoy ecology. 2007 №3 pp. 20-28.
7. Grachev VA, Pljamina OV, Il'ina AA Development of the «Fundamentals of the Russian Federation environmental policy for the period up to 2030» and the ways of its implementation in the fields of economy and regions of the Russian Federation [Razrabotka «Osnov jekologicheskoj politiki Rossijskoj Federacii na period do 2030 goda »i puti ee realizacii v otrasljah jekonomiki i regionah Rossijskoj Federacii]. Questions of Modern science and practice. - University them. Vernadsky. 2012. (39). pp. 8-19
8. Arbuzov VV, Gruzin DP, Simakin VI Economics of Natural Resources and Conservation. Tutorial [Jekonomika prirodopol'zovanija i prirodoohrany. Uchebnoe posobie]. Penza: Penza State University. 2004.
9. Malyshevskij AF Creating a system of environmental ratings [Sozdanie sistemy jekologicheskih rejtingov]. Ecology of production. №9.
10. Drucker PF Practice of Management: Textbook: from English. [Praktika menedzhmenta: Uchebnoe posobie, per. s angl]. Williams, 2000. 398 p.
11. The official website of the Federal Service of State Statistics [Oficial'nyj sajt Federal'noj sluzhby gosudarstvennoj statistiki RF]. Access: http://www.gks.ru/
12. The report «On the state and Environmental Protection of the Perm region in 2014.» [Doklad «O sostojanii i ob ohrane okruzhajushhej sredy Permskogo kraja v 2014 godu»]. Ministry of Natural Resources, Forestry and Ecology, Perm Krai Perm, 2015. 266 p.