У Молдові десять років не було акредитованої лабораторії з визначення ГМО. Пропуском для імпортерів продуктів харчування, ліків, насіння і кормів повинен був стати сертифікат про походження, що виключає наявність ГМО. По суті, на ринку очікувалася харчова революція, але дива не сталося. Справа засунули в довгий ящик.
Відповідно до закону про безпеку і біорізноманіття, прийнятому в 2003 році, в Молдові не можна вирощувати трансгенні культури. Також їх заборонено імпортувати. Закон про насіння, наприклад, забороняє ввозити в республіку насіння імпортної сої: у нас можуть культивуватися тільки місцеві насіння шести сортів сої молдавської селекції, передає logos.press.md
Однак сусіди таких правил не дотримуються. Наприклад, Україна вирощує генно-модифіковані сою і картопля, а Румунія аж до минулого року вельми активно культивувала трансгенну кукурудзу. Саме тому фахівці не виключають фактів перехресного запилення. Т. е. Та ж вітчизняна соя може бути міксом зі слідами генної модифікації.
Пару років тому Мінсільгосп спробував з'ясувати це питання. Була створена спеціальна робоча група, яка займалася відбором проб сої в 15 місцях її культивування, в період вегетації. Зразки відвезли в одну з передових лабораторій Литви, і там наявність ГМО в наших пробах не виявили. З тих пір офіційно прийнято вважати, що трансгенної сої в республіці немає.
Що було складно спростувати: в Молдові десять років (!) Не було акредитованої лабораторії з визначення ГМО. При Національному інституті стандартизації і метрології діяла лабораторія генетичної експертизи, проте в 2008 році її розформували. У Центрі прикладної метрології та сертифікації (CMAC) дослідження на ГМО не проводять - цей метод не включений в акредитацію даної структури. У Центрі ветеринарної діагностики при Агентстві харчової безпеки (ANSA) технічних можливостей теж немає.
Відповідно, з нормативної бази зникло правило, яке зобов'язує проводити тести на генетичну безпеку для споживачів при сертифікації продукції харчової промисловості і косметичної продукції. Воно, до речі, було введено ще в 1999 році і до 2008 року поширювалося як на вітчизняні товари, так і на імпорт.
Зараз система контролю за наявністю ГМО повністю покладено на постачальника. При поставці товару у нього повинен бути сертифікат походження товару, сертифікат відповідності та ветеринарне свідоцтво. Як правило, підприємець під особисту відповідальність декларує, що його продукт не є генно-модифікованим. І «під чесне слово» отримує сертифікат.
Ситуація склалася парадоксальна: у Молдові діє заборона на виробництво продуктів з ГМО, але немає заборон на їх імпорт. Сьогодні в республіку легально поставляється м'ясо птахів, при відгодівлі яких використовувався шрот з трансгенної сої. Завозяться комбікорми з ГМО для тваринницького сектора. А також вся товарна лінійка з використанням добавок генної інженерії - сир, масло, маргарин, ковбаса, паштети, чіпси, крекери, цукор, рис, пшениця, кукурудза (і їх похідні), кетчупи, томатна паста, майонези, кондитерські вироби, включаючи шоколадні батончики і жувальну гумку, каву, чай, йогурти, пиво, сурімі (т. н. крабові палички), цитрусові, прохолодні напої.
Оборот такої продукції щороку зростає і це - загальносвітовий тренд. Так, за даними Міжнародної служби з моніторингу за застосуванням агробіотехнологій (ISAAA), в 2016 році посівна площа генномодифікованих агрокультур в світі досягла рекордних 185 млн га, збільшившись на 3%. За останні 10 років обсяг їх виробництва виріс більш ніж на 80%! Безперечний лідер - США, де сконцентровано майже 40% світових площ під ГМО - 72,9 млн га. На другому місці Бразилія з 25% глобальних посівів ГМ-культур (в основному, соя) - 49,1 млн га. На третьому - Аргентина (23,8 млн га), що орієнтується на трансгенні кукурудзу і соняшник. У топ-5 також входять Канада (11,6 млн га) і Індія (10,8 млн га). У сукупності на п'ятірку цих країн припадає 91% світових площ ГМ-рослин.
В Євросоюзі під трансгенні культури відведено лише 136 тис. Га. Згідно з Директивою Європарламенту 2015/412, кожна країна має право самостійно вибирати технологію вирощування врожаю: з використанням ГМО або із застосуванням традиційних насіння. Сьогодні в Європі дозволено культивувати тільки трансгенну кукурудзу. Її вирощують чотири країни - Іспанія, Португалія, Чехія та Словаччина.
Цікаво, але патенти на понад 90% всіх ГМО-насіння належать трьом гігантам: «Monsantо» (США), «Syngenta» (Швейцарія) і «Вауеr» (Німеччина). Ці компанії заробляють на торгівлі патентних прав на вирощування ГМ-насіння, ГМ-культур, супутніх пестицидів і сельскохозтехнікі. Один тільки річний оборот насіння ГМ-культур, за експертними оцінками «Greenpeace», перевищує 50 млрд євро, тому у «генної революції» настільки потужне лобі. А, значить, в суперечках про користь і шкоду ГМО крапка буде поставлена не скоро.
Проте, поставки продовольчого сурогату повинні якось відслідковуватися, причому на рівні держави. У Молдові з цим явно затягли, але півроку тому у нас, нарешті, з'явилася лабораторія молекулярної біології, яка відкрилася при Центрі ідентифікації, арбітражу і дезінфекції продукції. Проект був реалізований за підтримки уряду Ізраїлю, яке виділило 300 тис. Євро на покупку устаткування і організувало стажування персоналу в Ізраїлі. Минулого літа лабораторія пройшла акредитацію і почала проводити перші тести на визначення ГМО в харчових продуктах.
Як повідомила директор центру Тетяна Ротар, структура може прийняти до 20 проб в день (вартість одного аналізу - 1,8 тис. Леїв). Результати досліджень залежать від якості отриманого ДНК, тому важливо, щоб представлені зразки були піддані промисловій обробці. Т. е. Якщо замовник принесе на експертизу шоколадний батончик, кукурудзяні пластівці, «газовану воду» або паштет, ймовірність виявлення в них ГМО мінімальна - руйнується ДНК. Тому експертиза більше спрямована на дослідження сировини, а не кінцевого продукту.
На послуги лабораторії поки млявий попит: за весь час роботи вона прийняла не більше двох десятків заявок на визначення трансгенів. Мова поки йде про сою і соесодержащие продуктах (комбікормах) як місцевого, так і імпортного виробництва. За словами пані Ротар, ГМО були виявлені в більшості досліджених зразків.
У цій ситуації цікава позиція «Agromix 77» - найбільшої фірми, яка з 1998 року спеціалізується на виробництві продукції з сої (соєвий сир, молоко, паштети, сир Тофу і хумус). Директор підприємства Олександр Полічук зазначив, що в рік його компанія переробляє 20 тонн сої сорту «Аура», вирощеної на півночі республіки. Близько 20% з цього обсягу становлять втрати після очищення і шліфування сировини. У виробництві використовується виключно соя без ГМО, про що свідчить міжнародний сертифікат, виданий «Control Union Certifications» (орган акредитований Нідерландських акредитаційними Радою). Т. е. В своєму постачальнику підприємець впевнений на 100%. Але, дізнавшись про появу в Молдові нової лабораторії, має намір скористатися її послугою. У такій справі - довіряй, але перевіряй, особливо з огляду на специфіку питання.
