Найважливішим розділом тактичного плану підприємства є виробнича програма, або план виробництва і реалізації продукції.
Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції в плановому періоді, відповідний по номенклатурі, асортименту та якості вимогам плану продажів. Вона обумовлює завдання по введенню в дію нових виробничих потужностей, потребу в матеріально-сировинних ресурсах, чисельності персоналу, транспорті. Цей розділ плану тісно пов'язаний з планом по праці і заробітної плати, планом по витратах виробництва, прибутку і рентабельності, фінансовим планом.
Промислові підприємства формують виробничу програму на основі державного замовлення; замовлень споживачів; виявленого в процесі вивчення ринку споживчого попиту.
Державний, замовлення доводиться підприємствам, що випускають продукцію, яка має важливе народногосподарське значення. Система державних замовлень поширена у всіх країнах з розвиненою ринковою економікою і не суперечить її принципам. Більш того, отримання держзамовлення є престижним для підприємства і проводиться, як правило, на конкурсній основі. Державне замовлення надається тим підприємствам, які забезпечують більш ефективне його виконання.
Виробнича програма складається з двох розділів: план виробництва продукції в натуральному (умовно-натуральному) виразі; план виробництва в вартісному вираженні.
План виробництва продукції в натуральному вираженні містить показники випуску продукції певної номенклатури, асортименту та якості виробів у фізичних одиницях. Для вимірювання обсягів виробництва в натуральному вираженні використовуються такі показники, як, штуки, тонни, квадратні, погонні і кубічні метри. На окремих підприємствах застосовуються подвійні вимірювачі. Наприклад, виробництво тканин може плануватися в погонних і квадратних метрах; паперу - в тоннах і квадратних метрах; труб - в тоннах і погонних метрах. Застосування подвійних вимірників дозволяє в плані більш повно охарактеризувати фізичний обсяг виробництва і споживчі властивості продукції.
При плануванні однакових за призначенням видів продукції, що мають різні споживчі властивості, застосовуються умовно-натуральні одиниці виміру. Так, планування видобутку різних за калорійністю видів палива виробляється в тоннах умовного палива, коли за одну тонну приймається маса, еквівалентна 7 тис. Кілокалорій. Виробництво стінових матеріалів планується в мільйонах штук умовної цегли, виробництво консервів - в умовних банках.
На підприємствах, що виготовляють один вид продукції, що розрізняється потужністю, габаритами або трудомісткістю, також використовуються умовні та умовно-натуральні вимірники. Так, на турбінобудівних заводах продукція вимірюється в кіловатах потужності турбін; виробництво парових котлів - в штуках, тисячах тонн пари на годину і квадратних метрах поверхні нагрівання; випуск шин визначається в штуках і кілометрах їх пробігу; вантажних автомобілів - в штуках і вантажопідйомності.
Планування виробництва і продажів продукції в натуральному вираженні дає можливість узгодити випуск конкретних видів продукції з потребами ринку, виробничими потужностями підприємства, потребою в ресурсах, необхідних для її виробництва. Однак натуральні вимірники не дозволяють визначити загальний обсяг і структуру виробництва на багатопрофільних диверсифікованих підприємствах, розрахувати витрати, дохід і прибуток підприємства від реалізації продукції. Це вимагає розробки плану виробництва продукції у вартісному вираженні.
План виробництва продукції у вартісному вираженні містить наступні показники: реалізована продукція (валовий дохід); товарна продукція; валова продукція.
Основним вартісним показником цього розділу плану є реалізована продукція (валовий дохід). Реалізованої вважається продукція, оплачена покупцем або збутовою організацією. Її обсяг обчислюється як вартість призначених до постачання за планом і підлягають оплаті замовником готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, запасних частин всіх видів і призначень, товарів народного споживання, виконуваних робіт і послуг, що надаються, які виконуються згідно з господарськими договорами зі споживачами продукції • або через власну збутову мережу.
Плановий обсяг реалізованої продукції (Пр) в вартісному вираженні розраховується за формулою
де Пт 
.- обсяг товарної продукції i-го виду в оптових цінах підприємства; ΔОпс - зміна залишків готової продукції • i-гo виду на складі підприємства на початок і кінець планованого періоду; ΔОпо - зміна залишків готової продукції i-го виду, відвантаженої, але не оплаченої споживачем на початок і кінець планованого періоду; n - кількість видів товарної продукції (i • = 1, 2, 3, ..., n).
Реалізована продукція характеризує валовий дохід підприємства (Дв) в плановому періоді. Він визначається як добуток ціни на кількість проданих одиниць виробів (послуг):
де Дв - валовий дохід підприємства від реалізації i-го виду продукції; Цi- - ціна одиниці i-го виду продукції (оптова, договірна); Оп - планований обсяг продажів i-го виду продукції (i = 1, 2, 3, ..., n) в натуральному вираженні.
Крім валового доходу в плані може також передбачатися середній дохід. Це величина грошових коштів, одержуваних підприємством від продажу однієї одиниці продукції або послуги. Величина середнього доходу (Дс ) Визначається відношенням загальної виручки від реалізації i-гo виду продукції на кількість проданих одиниць виробів:
В умовах, коли в планованому періоді передбачається зміна відпускних цін, середній дохід являє собою не що інше, як середню ціну, тобто ДУ = Цi, а Дв = Цi * Оп
Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових виробів (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих і зданих на склад готової продукції підприємства); напівфабрикатів, комплектуючих деталей і складальних одиниць, призначених для реалізації на сторону по кооперованих поставках; капітального ремонту, виконаного власними силами, а також виробів і запасних частин, виготовлених для капітального ремонту, капітального будівництва та власних непромислових господарств підприємства; інструментів і пристосувань для власного виробництва.
Товарна продукція виражається в оптових цінах підприємства і в порівнянних цінах. Перші використовуються для ув'язки плану виробництва з фінансовим планом; другі - для визначення темпів, динаміки та зміни структури виробництва.
Плановий обсяг товарної продукції (Пт) розраховується за формулою
де Ап - план випуску i-го виду продукцій в натуральному вираженні; Цi - діюча оптова ціна i-го виду продукції; n - • кількість видів товарної продукції (i = 1,2,3, ..., n); Уj - обсяг послуг та робіт i-го виду промислового характеру; m - кількість видів робіт промислового характеру (j = 1, 2, 3, ..., m).
Товарна продукція характеризує обсяг виробленої готової продукції і використовується для розрахунку витрат на виробництво, фінансових результатів, рентабельності та інших показників ефективності виробництва.
Валова продукція включає вартість всієї виробленої продукції і виконаних робіт, в тому числі незавершене виробництво. Вона зазвичай оцінюється в порівнянних цінах.
Обсяг валової продукції (Пв) розраховується за формулою
де Нк, Нн - залишки незавершеного виробництва у вартісному вираженні на кінець і початок планового періоду відповідно; Ік, Ін- залишки інструментів і пристосувань власного виробництва на кінець і початок планового періоду.
Зміна залишків незавершеного виробництва в складі валової продукції планується при значному збільшенні обсягу виробництва в планованому періоді в порівнянні зі звітним, зняття з виробництва окремих видів продукції, створення зачепила при переході на випуск нових виробів зі значною тривалістю виробничого циклу.
На підприємствах, у яких відсутній внутрішньогосподарський оборот і незавершене виробництво, наприклад в харчовій промисловості за своїм складом валова продукція збігається з товарною. Валову продукцію слід відрізняти від валового обороту, під яким розуміється сума вартості продукції всіх підрозділів.
Показники товарної і валової продукцій, хоча і набули широкого поширення в плануванні господарської діяльності підприємств, мають один спільний недолік. Вони дають викривлене уявлення про власний внесок підприємства в кінцевий результат діяльності. Це пояснюється тим, що в їх склад включається вартість матеріальних витрат, що досягає на деяких підприємствах 80-90% від величини витрат. Більш об'єктивну картину про масштаби виробництва дають показники чистої та умовно-чистої продукції.
Чиста продукція характеризує новостворену на підприємстві вартість. У неї не входять витрати підприємства на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії тощо, а також амортизаційні відрахування, що включаються в собівартість продукції.
До складу чистої продукції включаються витрати на оплату праці з нарахуваннями на заробітну плату і прибуток підприємства.
Плановий обсяг чистої продукції (Пч) розраховується за формулами:
де МЗ - матеріальні витрати, що включаються в собівартість продукції; Оа- амортизаційні відрахування на повне відновлення основних фондів; ЗП - заробітна плата з нарахуваннями на неї; Пб - прибуток від реалізації продукції.
Умовно-чиста продукція (Пу) на відміну від чистої містить амортизацію і розраховується за формулами:
Показники чистого і умовно-чистої продукції служать для аналізу структури виробничої програми, планування фонду оплати праці.
Методика планування виробничої програми
Виробнича програма підприємства формується таким чином, щоб забезпечити виконання плану продажів в конкретному періоді з урахуванням наявних виробничих можливостей. Проблема полягає в тому, що виробничі можливості підприємства можуть бути більше або менше запланованого обсягу продажів.
Фактором виробництва, який здебільшого визначає можливості підприємства, є виробнича потужність. Тому якщо виробнича потужність підприємства більше обсягу продажів, то має місце неповне використання (недовантаження) потужності, що, в свою чергу, призводить до завищених витрат на виробництво продукції. Якщо ж виробнича потужність, навпаки, буде менше обсягу продажів, то в цьому випадку обсяг продажів не може бути виконаним і необхідно або збільшувати виробничу потужність, або зменшувати обсяг продажів. У зв'язку з цим виробнича програма служить інструментом узгодження можливого обсягу продажів з виробничою потужністю підприємства в планованому періоді.
Виробнича програма не тільки встановлює обсяг випуску кінцевої продукції, але і є основою для розрахунку планів виробництва структурних підрозділів підприємства. При розрахунку планів виробництва структурних підрозділів (цехів, корпусів, виробництв, ділянок, потокових ліній) крім обсягів товарної продукції, необхідної для забезпечення плану продажів, враховується також необхідність зміни міжцехових і внутрішньоцехових заділів незавершеною виробничим процесом продукції.
Завдання з випуску кінцевої продукції фінішним цехах, як правило, встановлюються на рівні виробничої програми підприємства. Що стосується завдань проміжним цехах, які беруть участь у виготовленні кінцевої продукції, то вони можуть бути більше показників виробничої програми, в разі якщо планується збільшення міжцехових заділів, або менш виробничої програми, якщо передбачається їх зменшення. Тому планування виробничої програми основними підрозділами підприємства проводиться назад ходу технологічного процесу. Обсяги виробництва по цехах плануються виходячи з планової собівартості одного виробу або по планово-розрахунковим внутрішньовиробничих цінами.
На невеликих підприємствах виробнича програма цехів розраховується в натуральних або умовно-натуральних показниках, на середніх і великих підприємствах, у яких є внутрішньовиробничий госпрозрахунок в вартісних і натуральних показниках.
Виробнича програма підприємства розраховується на рік з розбивкою завдань по кварталах, а квартальних по місяцях. У планах структурних підрозділів завдання виробничої програми можуть розподілятися по більш коротким періодам.
Розробка виробничої програми є найбільш складним процесом, оскільки в ньому доводиться погоджувати і враховувати дуже багато різних факторів.
Дата додавання: 2015-08-05; переглядів: 60; Порушення авторських прав
