Країни Центральної Азії та Південного Кавказу в 2016 році відсвяткували 25-річчя з дня отримання незалежності. Це достатній термін, щоб сформувати нову модель економіки, позначити довгострокові цілі розвитку, розробити моделі взаємодії з інвесторами, в тому числі іноземними. На жаль, можна констатувати, що за рідкісним винятком країнам регіону так і не вдалося досягти серйозних успіхів у створенні конкурентної, диверсифікованої, відкритої економіки, з дієвою системою захисту приватної власності і прав інвесторів. Більш того, в основному країни регіону навіть офіційно не ставили для себе такої мети, і з самого початку незалежності максимально використовували промислове спадщина СРСР, що сформувався до цього моменту уклад економіки.
Разом з тим, в сучасних умовах без залучення іноземних інвестицій, використання передових практик і технологій жодна з держав не може розраховувати на якісний розвиток, поліпшення соціально-економічної ситуації. Зростанню інтересу інвесторів до країн Центральної Азії та Південного Кавказу сприяє системний розвиток регіональних інтеграційних проектів, а також транспортної інфраструктури в рамках ряду великих проектів, таких як «Економічний пояс Шовкового Шляху», «Південний енергетичний коридор», «Північ-Південь», ТРАСЕКА і ін. Підсумковий вибір країни для інвестицій визначається в результаті комплексом важливих факторів.
Метою даного дослідження є створення рейтингу країн Центральної Азії та Південного Кавказу, які найбільш перспективні, потенційно прибуткові для інвесторів і безпечні з точки ведення бізнесу і захисту прав власності. Оцінка інвестиційної привабливості проводилася на основі аналізу розвитку країн регіону, оцінки стійкості роботи політичних інститутів, оцінки економічних потенціалів, відкритості і «доброзичливості» щодо внутрішніх і іноземних інвесторів. У доповіді під назвою «Карта інвестиційної привабливості країн Центральної Азії та Південного Кавказу», який був розроблений Експертною центром «Євразійський розвиток», викладені думки експертів про восьми країнах - Казахстані, Азербайджані, Узбекистані, Туркменістані, Грузії, Таджикистані, Киргизстані та Вірменії. Азербайджан в рейтингу інвестиційної привабливості займає друге місце після Казахстану, Вірменія ж шосте.
Інвестиційні та кредитні міжнародні рейтинги Азербайджану
В останній раз рейтинги республіки переглядалися в 2016 році. Так, Moody's знизив рейтинг АР в лютому 2016 році з Baa3 (було присвоєно ще в травні 2012 року) до рівня Ba1 з характеристикою активів, які схильні до істотного кредитного ризику, при цьому з негативною динамікою. Fitch знизив рівень кредитної стійкості азербайджанської економіки з встановленим ще в 2012 році BBB- до BB + з негативним прогнозом. Standard & Poor's в 2016 давав стабільний прогноз по рейтингу Азербайджану, але за підсумками року все ж опустив рейтинг до BB + з негативним прогнозом.
У щорічному дослідженні Світового банку DoingBusiness, що характеризує умови ведення підприємницької діяльності в країні, Азербайджан в 2016 році зайняв 63-е місце. Країна покращила своє місце в рейтингу в порівнянні з показником 2013 року року - 67 місце. Однак у 2011 році Азербайджан знаходився в рейтингу DoingBusiness на 54 місці.
У рейтингу сприйняття корупції у 2016 році від Transparency International Азербайджан, набравши 29 балів, зайняв 119 місце.
Макроекономічні показники Азербайджану
Азербайджан є держава з населенням в 9,6 млн. Чоловік. Загальна чисельність зайнятих в економіці країни - 4,67 млн. Осіб. У 2016 році Азербайджан зіткнувся з падінням ВВП на 3,7% в порівнянні з аналогічним показником попереднього року. Частка державного боргу до ВВП також зросла і склала 16% проти 13,75% у 2015 році. У 2016 році в країні також спостерігався високий рівень інфляції, що склав 12,4%. При цьому, офіційний рівень безробіття залишався порівняно низьким - на рівні 5%. ВВП Азербайджану на душу населення склав у 2016 році 6,1 тисячі доларів. Торговий баланс Азербайджану залишався в 2016 році позитивним, незважаючи на світове падіння цін на нафту.
Транспортна доступність Азербайджану
Азербайджан має досить розвинену транспортну систему, яка вже в середньостроковій перспективі з введенням двох залізничних проектів Азербайджан-Іран і Баку-Тбілісі-Карс, стане максимально диверсифікованої. Республіка має розвиненою автомобільної мережею доріг, що зв'язує її з Росією, Іраном, Грузією. В процесі розвитку також знаходиться портове господарство на Каспійському морі, але вже зараз інфраструктура дозволяє здійснювати транзитні функції для центральноазіатських країн. Республіка також має розвинену, диверсифікованої трубопровідною системою. Для нафти - Баку-Тбілісі-Джейхан (вихід в Середземне море), Баку-Супса і Баку-Новоросійськ (вихід в Чорне море). Газопроводи Баку-Тбілісі-Ерзурум (приєднання до трубопровідної газової системи Туреччини, в перспективі через Трансанатолійський і Трансадріатичний газопроводи вихід на внутрішньоєвропейську газову систему), газопровід «Північ-Південь» (з'єднання з російською системою газопроводів). Знижує транспортну доступність Азербайджану наявність Нахчиванської Автономної Республіки, транспортне сполучення з якої здійснюється через Іран, а також відсутність будь-якого транспортного сполучення з Вірменією, з якою у республіки конфлікт.
Програми з економічного розвитку і реформування
В умовах економічної кризи, спровокованої зниженням цін на енергоносії, керівництво Азербайджану вжив комплекс заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату, демонополізації економіки, ослаблення регулювання. На першому етапі були спрощені митні процедури. Дана міра була зроблена для стабілізації споживчого ринку в умовах другої девальвації маната.
В рамках реформування економіки був створений інститут помічника президента з економічних реформ. Так, Натиг Аміров, виходець з податкової служби, очолив Центр аналізу економічних реформ і комунікації, який покликаний стати основним центром з розробки майбутніх реформ. Для розробки масштабної програми реформ була залучена компанія McKinsey.
Головним завданням «дорожньої карти», розробленої спільно з авторитетним міжнародним агентством, є диверсифікація економіки. Документ охоплює три періоди до 2020 року, 2020-2025, і після 2025. Основне завдання уряду є збереження стійкості фінансової системи і зниження залежності від трансферів з Державного нафтового фонду. Також передбачено проведення масштабної приватизації державних активів. Для цього найближчим часом буде прийнятий закон «Про приватизацію державного майна». В якості одного з пріоритетів в економіці стане розвиток агросектору. Передбачається створення Фонду аграрного страхування, планується створення спеціальних агро-інкубаторів в кожному з економічних районів (всього 10).
Іншим напрямком стане підтримка важкої промисловості і машинобудування. Одним із завдань є зниження імпорту комплектуючих для сільськогосподарської техніки, бурового обладнання, продукції чорної металургії. Найбільший обсяг інвестицій піде в створення до 2019 року металургійного комплексу в Сумгайите, що складається з п'яти заводів (1200 робочих місць), він оцінюється на рівні 1,225 млрд. Євро.
Туризм покликаний стати третьою точкою зростання для азербайджанської економіки. Передбачається розвиток туристичної інфраструктури. Згідно "дорожній карті" позначено формування більш інтегрованого туристичного сектора - заохочується інвестування в розвиток оздоровчого, зимового, екологічного та інших видів "нового туризму". В карту включені довгострокові плани рекреаційного розвитку таких районів, як Габала, Шабран, Масалли, Лянкяран. Коефіцієнт рівня використання оздоровчих об'єктів туризму в 2020 році збільшиться до 65% (з 40% за підсумками 2015 року) і буде доведений до європейського рівня.
політична стабільність
В цілому ситуація в республіці стабільна, команда президента Ільхама Алієва контролює ситуацію в республіці, пропрезидентська партія має стійку більшість в парламенті. Довіра до влади з боку суспільства було підтверджено в ході референдуму, проведеного у вересні 2016 року щодо зміни Конституції. Тоді рівень підтримки пропозицій президента склав в середньому 86% (по кожному окремому пункту йшло окремого голосування). Разом з тим, в умовах соціально-економічного погіршення ситуації, помітне скорочення державного бюджету в зв'язку з кон'юнктурою на світових ринках, є ризик соціальної напруженості.
Головним військово-політичним викликом для республіки залишиться проблема Нагірного Карабаху, приналежність якого республіка відстоює в багаторічній суперечці з Вірменією. Загострення ситуації, яка сталася з 2 по 5 квітня 2016 року, стало найсерйознішим з 1994 року. Ситуацію вдалося стабілізувати і, є очікування, що за посередництва РФ зможе початися новий раунд переговорів. Якщо ж ситуація розвиватиметься за негативним сценарієм, наприклад, тривалим військовим конфліктом, то Нагорний Карабах може стати довгостроковим негативним фактором, відволікаючим ресурси від розвитку і негативно впливати на інвестиційний клімат республіки. Негативний вплив карабахського кейса на інвестиційний клімат в Азербайджані також відзначено в спеціальному коментарі рейтингового агентства Moody's.
джерело: Azeri.Today
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
ПОДІЛИТИСЯ
найбільше читають
