Школа бухгалтера № 05 :: Основи бухгалтерського обліку

1. Рахунки бухгалтерського обліку
2. Три види господарських операцій
3. подвійна запис
4. нормативна база
5. Рекомендуємо! Література (статті) для самостійного вивчення:

Школа бухгалтера № 2 (3.2.2003)
Бухгалтерський облік

Увага! архівна публікація

Ця сторінка містить давню архівну публікацію бухгалтерського тижневика "Дебет-Кредит", яка в даний час, цілком можливо, втратила актуальність і може не відповідати чинним нормам бухгалтерського і податкового обліку.
Для роботи з актуальними матеріалами журналу перейдіть до ONLINE.dtkt.ua
або виберіть потрібний вам розділ ДК-порталу у верхньому рядку навігації.

У номері 1-2 / 2003 ми почали ознайомлення з основами бухгалтерського обліку і визначили його предмет і метод, а також розглянули принцип побудови бухгалтерського балансу і сутність інформації, яку він представляє. В даном номері розглядається суть і види бухгалтерських рахунків, а також подвійна запис.

Рахунки бухгалтерського обліку

На кожному підприємстві необхідна система обліку (спостереження), яка була б здатна безперервно слідкувати за змінами в майновий стан, капіталі і зобов'язаннях. Також дана система повинна забезпечувати можливість складання балансу та іншої звітності в потрібний момент.

Для задоволення наведених вище вимог в системі бухгалтерського обліку були розроблені і використовуються рахунки. Рахунки часто зображуються в Т-подібному вигляді. Приклад такого зображення бачимо на малюнку 1.

Малюнок 1

Тепер розберемося, яким чином за допомогою рахунків можна отримувати інформацію про вартість кожного виду товарів, про суму грошових коштів, величину дебіторської чи кредиторської заборгованості і т.д.

Це відбувається внаслідок того, що на рахунку в грошовому вираженні записується вся ця інформація.

Після розгляду балансу ми знаємо, що в ньому відображається вартість всіх активів, власного капіталу і зобов'язань підприємства. Це відображення здійснюється за допомогою об'єднання активів і пасивів в окремі групи - основні засоби, оборотні активи, довгострокові і поточні зобов'язання і т.д. Але така інформація є дуже узагальненою. Підприємствам для забезпечення належного обліку необхідно фіксувати кожен окремий вид активів і пасивів по їх вартості і тільки після цього об'єднувати їх в окремі підгрупи, а підгрупи в свою чергу в основні групи для їх подальшого подання в балансі підприємства.

Для обліку таких окремих видів, підгруп і груп і призначені рахунки. Причому кожному активу і пасиву (тобто тієї чи іншої групи) відповідає свій рахунок. В Україні, втім, як і в усьому світі, бухгалтерські рахунки мають не тільки назва, а й свій номер. Наявність номера рахунку дає масу переваг, у тому числі можливість автоматизації облікових процесів.

Перелік всіх рахунків, їх назву і номери регламентуються законодавчо і представлені в Плані рахунків, який побудований таким чином, що перша цифра номера рахунку (клас рахунка) означає певну групу активів, капіталу, зобов'язань, доходів і витрат. Наприклад, в Плані рахунків перша цифра 1 в номері рахунків означає необоротні активи, 2 - запаси, 3 - грошові кошти, короткострокову дебіторську заборгованість та інші оборотні активи, 4 - власний капітал, 5 - довгострокові зобов'язання, 6 - поточні зобов'язання, 7 - доходи і результати діяльності, 8 - витрати за елементами, 9 - витрати діяльності. Наступна цифра рахунку (номер синтетичного рахунка) означає певну підгрупу всередині основної групи. Наприклад, рахунок 11 - це «Інші необоротні матеріальні активи», а рахунок 12 - «Нематеріальні активи» і т.д.

Розділ тієї чи іншої групи на підгрупи призвело до необхідності появи субрахунків, на які, відповідно, ділиться рахунок. Наприклад, якщо якусь групу активів нам необхідно розділити на дві підгрупи, то і рахунок ділиться на два відповідних цим підгрупах субрахунка. Для прикладу візьмемо рахунок 30 «Каса», який ділиться на два субрахунка 301 «Каса в національній валюті» і 302 «Каса в іноземній валюті». У разі виникнення необхідності ведення окремого обліку складових частин будь-якої підгрупи, тобто розділити ще і підгрупу, то для цього достатньо субрахунок, що відповідає даній підгрупі розділити на необхідну кількість субрахунків другого порядку. Цей процес можна продовжувати до тих пір, поки кожному окремому об'єкту обліку не буде надано свій субрахунок № порядку. Але чи треба це робити? На скільки необхідна і ефективна така ступінь деталізації? Відповідь на це питання кожне підприємство дає самостійно, враховуючи свої, специфічні умови.

Три види господарських операцій

Перш ніж перейти до процесу відображення вартості активів і пасивів на рахунках скажемо, що кожна господарська операція впливає на зміни в стані як мінімум двох об'єктів балансу. У зв'язку з цим господарські операції поділяються на три види:

1. Ті, які викликають зміни тільки в стані активів підприємства. Прикладом таких операцій може служити оприбуткування коштів з поточного рахунку в банку в касу підприємства. Грошові кошти на поточному рахунку зменшилися рівно на стільки, на скільки збільшилися в касі. При цьому загальна сума (баланс) активів підприємства не зміниться і збережеться рівність між пасивом і активом балансу. Те ж саме відбудеться якщо, наприклад, передати матеріали у виробництво, видати гроші з каси в підзвіт і т. П.

2. Ті, які викликають зміни тільки в стані пасивів підприємства. Прикладом таких операцій може служити заміна одного кредитора іншим. Припустимо, ми взяли кредит в банку для того, щоб розрахуватися з боргом (погасити кредиторську заборгованість), наприклад, перед постачальником товарів. "Зник" борг перед постачальником, але виник такий же перед банком. При цьому загальна сума (баланс) пасивів підприємства не зміниться і збережеться рівність між пасивом і активом балансу. Те ж саме відбудеться якщо, наприклад, створити резервний фонд за рахунок прибутку і т.п.

3. Ті, які викликають зміни одночасно і в активах, і в пасивах підприємства, причому як у бік збільшення, так і в бік зменшення. Прикладом такого виду операцій можуть служити операції купівлі товарів в кредит (збільшення суми балансу), і видача заробітної плати із каси підприємства (зменшення суми балансу). При покупці товарів у кредит виникає борг за товар (збільшуються пасиви), а також збільшується сума товарів на ту ж суму (збільшуються активи), таким чином відбувається збільшення загальної суми балансу активу і пассиву. При видачі заробітної плати відбувається зменшення грошей в касі підприємства (зменшуються активи) і "зникає" заборгованість із заробітної плати (зменшуються пасиви). Сума балансу активу і пасиву загалом зменшується. Рівність активу і пасиву балансу при цьому також не змінюється, так як зміни відбуваються в однаковій сумі.

Отже, на кожному рахунку, на якому відображається вартість активів, зобов'язань або складової частини власного капіталу, повинні відображатися і зміни в їх стані. Ці зміни повинні бути відображені на рахунках бухгалтерського обліку в хронологічному порядку (в порядку їх здійснення в часі), а операції, які призводять до таких змін, повинні бути зареєстровані в журналі реєстрації господарських операцій.

подвійна запис

Розглядаючи види господарських операцій, ми прийшли до висновку, що кожна господарська операція впливає на зміни в стані як мінімум двох об'єктів балансу або, можна сказати інакше, кожна господарська операція впливає на зміни в стані як мінімум двох бухгалтерських рахунків. Таке одночасне відображення змін в двох рахунках (об'єктів балансу) називається кореспонденцією рахунків, в яких відбулися зміни. Відображення кореспонденції рахунків і суми операції називається бухгалтерським записом або проведенням 1.

1 Слово «проводка» (від провести (відобразити) господарську операцію в бухгалтерському обліку) раніше вважалося мало не бухгалтерським жаргоном, а сьогодні застосовується навіть в нормативних документах, виданих державними органами. Більш (академічна) - це «подвійна запис».

Проводка має наступний вигляд:

Д-т (№ рахунка) К-т (№ рахунка) Сума, на яку відбулася господарська операція.

наприклад

Д-т 661 К-т 301 1000,00 грн.

Читається це так: «Дебет 661 рахунку, кредит 301 рахунку на суму одна тисяча гривень».

Ви, напевно, звернули увагу на те, що в бухгалтерській проводці ми не використовували назви рахунків, а тільки їх номери. Але будь-який бухгалтер, що знає план рахунків, дивлячись на дане проведення тут же скаже вам, яка операція відображена даним проведенням, а саме, видача з каси підприємства заробітної плати в національній валюті. Якщо ви ще не знайомі з цією абеткою, то вам просто необхідно її вивчити і запам'ятати.

Перш ніж дати бухгалтерську проводку на підставі здійсненої операції, спочатку необхідно визначити, які рахунки будуть задіяні в цій проводці. Даний процес називається контіровкой.

Слід запам'ятати, що ті операції, які не впливають на зміни в стані активів, власного капіталу і зобов'язань і не мають грошового вираження в бухгалтерському обліку, не відображаються. Прикладами таких операцій можуть служити прийом співробітника на роботу, зміна режиму роботи підприємства та інші.

У бухгалтерському обліку всі операції повинні бути підтверджені документально. Кожна бухгалтерська проводка здійснюється тільки на підставі певних первинних документів, перелік, зміст і форма яких регламентуються відповідними нормативними документами.

Зазвичай господарська операція впливає на зміну в стані двох бухгалтерських рахунків, але не рідко трапляється, що одна господарська операція змінює стан декількох рахунків, трьох, чотирьох або більше. Такі операції відображаються декількома проводками. Приклади таких операцій будуть приведені пізніше.

Бухгалтерські проводки в залежності від виду господарської операції, яку вони відображають, також можуть бути трьох видів:

1. відображають збільшення одних активів за рахунок інших;

2. відображають збільшення однієї частини пасиву за рахунок іншої;

3. відображають зміни як в активі, так і в пасиві балансу підприємства.

Всі три види проводок не змінюють баланс активу і пасиву, так як зміни в різних статтях балансу відображаються в однакових сумах.

Говорячи про кореспонденцію рахунків і бухгалтерських проводках було показано, що вони задіють як мінімум два рахунки і відображаються за дебетом одного з них і по кредиту іншого.

Дана кореспонденція "Дебет (один рахунок) - Кредит (другий рахунок) відбувається тому, що внаслідок господарських операцій може відбуватися збільшення і зменшення як в стані активів, так і пасивів підприємства, і в зв'язку з тим, що рахунки діляться на активні і пасивні.

Рахунки, на яких відображаються ті види, підгрупи і групи активів підприємства, які формують актив балансу, називаються активними рахунками, а ті, що пасив - пасивними.

Збільшення в стані активів, яке відображається в активних рахунках, називається дебетом таких рахунків, а збільшення власного капіталу або кредиторської заборгованості, яка відображається на відповідних пасивних рахунках, - кредитом таких рахунків. Відповідно, зменшення в активних рахунках називається кредитом таких рахунків, а зменшення в пасивних рахунках - їх дебетом.

Наприклад, виникнення кредиторської заборгованості в сумі 1000,00 грн. відображається в зазначеній сумі за дебетом відповідного пасивного рахунку, а її погашення - в тій же сумі по кредиту такого рахунку. Якщо така кредиторська заборгованість не буде погашена до дати балансу, то вона буде відображена в його пасиві. Відповідно, придбання в кредит будь-яких активів на суму 1000,00 грн. (Товарів і т.д.) - у зазначеній сумі відображається за дебетом активних рахунків, а їх вибуття внаслідок реалізації чи інших причин -по кредиту таких рахунків. Відповідно, якщо такі активи на дату балансу будуть знаходиться на підприємстві, то вони будуть відображені в його активі.

Покажемо на прикладі взаємозв'язок між бухгалтерським проведенням і рахунками, які в ній задіяні. Припустимо, що ТОВ «День» за даними бухгалтерського обліку на 01.01. не мало ні товару, ні заборгованості перед постачальниками. Відповідно, сальдо на рахунках 2811 "Товари на складі" і 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками" дорівнювали 0, що відображено в пункті 1.

1. Сальдо рахунків має нульове значення.

Рахунок 2811 "Товари на складі» рахунок 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дт Кт Дт Кт 0.00, сальдо на 01.01 *. Сальдо на 01.01 * 0.00

2. Деяке підприємство "Х" надало товари на склад з умовою їх подальшої оплати, внаслідок чого виникла кредиторська заборгованість. Дана операція відображається проводкою Д-т 2811 К-т 6311 на суму 1000,00 грн.

Рахунок 2811 "Товари на складі» рахунок 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дт Кт Дт Кт 0.00, сальдо на 01.01 *. Сальдо на 01.01 * 0.00 1) 1000.00 1) 1000.00

3. Припустимо, що ніяких інших операцій протягом звітного періоду (місяця) не було. Виходячи з цих даних, визначаємо сальдо рахунків на кінець такого періоду.

Рахунок 2811 "Товари на складі» рахунок 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Дт Кт Дт Кт 0.00, сальдо на 01.01 *. Сальдо на 01.01 * 0.00 1) 1000.00 1) 1000.00 1000.00, Оборот Оборот, 0.00 0.00, Оборот Оборот, 1000.00 Сальдо на 01.02 *
1000.00, Сальдо на 01.02
1000.00

* Дати наводяться умовно.

У нашому прикладі ми використовували рахунки 2811 "Товари на складі" і 6311 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», так як Планом рахунків товари передбачено відображати на рахунку 28 «Товари». Рахунок 28 складається із субрахунків 281-285. Рахунок 281 називається «Товари на складі», рахунок 282 «Товари в торгівлі» і т.д. Номер субрахунка другого порядку 2811 був використаний для одного виду товару. Для іншого виду товару може бути використаний рахунок 2812 тощо Таким чином рахунок 281 буде об'єднувати вартість товарів, які відображаються на рахунках 2811 і 2812. У свою чергу рахунок 28 - вартість товарів, які відображаються на рахунках 281-285. Рахунок 28 називається синтетичним рахунком.

У балансі (таблиця 1) (Дебет - Кредит №1-2 / 2003) було показано значення цього рахунку: 12000.00 грн. на початок звітного періоду і 15000.00 грн. на його кінець. Ті синтетичні рахунки, які формують баланс підприємства, називаються балансовими. Рахунки 281-285 називаються субрахунками, так як вони формують окремі підгрупи в складі синтетичного рахунки, а рахунках 2811 і 2812 - аналітичними. Аналогічну структуру має рахунок 63 «Розрахунки з підрядниками і постачальниками» та інші рахунки.

Оскільки залишок активів, власного капіталу і кредиторської заборгованості не може бути негативним, а може мати нульове або позитивне значення, то такий залишок в активних рахунках відображається за дебетом, а на пасивних - по кредиту. Дані залишки називаються сальдо рахунків (дивись на стор. 5 приклад по рахунках 2811 і 6311).

Використання термінів «дебет», «кредит» і «сальдо» є суто символічним і пов'язане з історією бухгалтерського обліку. Сальдо рахунків може визначатися в кінці звітного періоду для складання балансу, а також може визначатися в будь-який інший потрібний момент часу.

Підсумки записів за дебетом і кредитом рахунка називають оборотами по дебету і кредиту за певний період. Різниця між сумами, зазначеними на одній стороні рахунка і на інший (мається на увазі права чи ліва сторона рахунку), тобто оборотом по кредиту і оборотом за дебетом, буде визначати сальдо цього рахунку на певну дату. При цьому необхідно врахувати залишок (сальдо) на початок періоду, за який підводиться підсумок. Пам'ятайте - сальдо ніколи не включається до підсумкової суми обороту по кредиту або дебету рахунку.

Крім активних і пасивних рахунків існують також активно-пасивні.

Активно - пасивні рахунки застосовуються для обліку операцій, сальдо яких можуть бути відображені як в активі, так і в пасиві балансу. Прикладом такого рахунка може служити рахунок 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Так, якщо співробітник за власні кошти в сумі 100,00 грн. придбав щось для підприємства, то у підприємства виникне на цю суму кредиторської заборгованості перед працівником. Виникнення такої заборгованості в цій сумі відображається за кредитом рахунка 372. Така заборгованість, якщо вона припадає на дату складання балансу, буде відображена в його пасиві. Якщо підприємство надає грошові кошти в сумі 100,00 грн. працівникові для купівлі певних активів, то у нього виникне на цю суму дебіторська заборгованість, яка відображається за дебетом рахунка 372. Така заборгованість, якщо вона не буде погашена до дати балансу, буде відображена в його активі.

Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки можуть бути розподільними, що регулюють, калькуляційними, накопичувальними, результативними.

Розподільчі рахунки прізначені для Накопичення питань комерційної торгівлі витрат підприємства и віднесення їх, например на собівартість віготовленої продукції. Прикладом такого рахунка может служити рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». Витрати, Зібрані на таких рахунками, спісуються в кінці кожного місяця на собівартість виробництва продукції, и таким чином кінцевого сальдо дані рахунки НЕ ма ють. Розподільчі рахунки НЕ є балансова и дані, Які на них накопічуються, відображаються в балансі в складі других рахунків, таких як 23 "Виробництво" (ВАРТІСТЬ продукції, виробництво якої ще не завершено), 26 «Готова продукція» и т.д, на Які обшепроізводственніе витрати розподіляються. Якщо такі витрати на підприємстві були здійснені в сумі 500,00 грн., То вони будуть відображені в міру здійснення за дебетом рахунка 91, а їх списання в цій же сумі наприкінці місяця - по кредиту цього рахунку в дебет рахунку 23.

Регулюючі рахунки призначені для коректування оцінки об'єктів обліку. Дані рахунки в кінці звітного періоду власного сальдо не мають (отже, в балансі не відображаються). Наприклад, підприємство використовує метод нормативних витрат для обліку приходу і реалізації виготовленої продукції з обмеженим терміном придатності. В кінці місяця, коли стає відомою фактична собівартість (відомі всі фактичні витрати), різниці між нормативними і фактичними витратами відносяться на регулюючі рахунки. Різниці можуть відображатися як за дебетом, так і за кредитом таких рахунків в залежності від того, які з витрат більше - фактичні або нормативні. Після цього дані рахунки в повній сумі кореспондируют з такими рахунками, як собівартість реалізованої готової продукції, і готова продукція, збільшуючи або зменшуючи такі рахунки по дебету і кредиту, відповідно, і тим самим закриваються. У Плані рахунків передбачені додаткові рахунки, які можуть використовуватися для цих цілей, наприклад, рахунок 77 або 78.

Калькуляційні рахунки призначені для обліку фактичної собівартості виробництва продукції. Сальдо цього рахунку може бути нульовим, якщо виробництво продукції припинилося і у підприємства відсутній продукція, виробництво якої ще не завершено, або може бути тільки дебетове сальдо. Прикладом такого рахунка може служити рахунок 23 «Виробництво». За дебетом рахунка 23 відображаються витрати, які здійснюються для виробництва продукції, а по кредиту - вихід готової продукції. Дані рахунки є балансовими, і в балансі вони відображаються у складі незавершеного виробництва. Наприклад, матеріальні, трудові та інші витрати, які були здійснені в сумі 2000,00 грн., Відображалися за дебетом рахунка 23. Вихід готової продукції в сумі 1000,00 грн. до дати балансу був відображений за кредитом цього рахунку. Таким чином, сума 1000,00 грн. на дату балансу буде показана в його активі в складі незавершеного виробництва.

Накопичувальні рахунки призначені для обліку доходів підприємства, собівартості реалізованої продукції або товарів і витрат звітного періоду. На цих рахунках накопичується інформація про доходи і витрати підприємства, які підприємство отримує і, відповідно, здійснює протягом звітного періоду. В кінці звітного періоду дані рахунки закриваються для визначення результатів діяльності підприємства. Визначення доходів і витрат регламентується відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Зауважимо тільки, що доходи включають доходи (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за вартістю реалізації, але без урахування податку на додану вартість та інших податків і зборів, що включаються до вартості реалізації, та інші доходи. Витратами звітного періоду визнаються витрати, які не відносяться до собівартості виготовленої продукції - це витрати на утримання апарату управління підприємством, відділів, збуту і т. П.

Так як прибуток є складовою частиною капіталу підприємства, то і доходи, які формують цей прибуток мають з ним однаковий характер відображення на рахунках бухгалтерського обліку, і тому отримання доходів відображається за кредитом відповідних рахунків. Витрати мають протилежний характер з доходами, а тому в міру їх здійснення відображаються за дебетом відповідних рахунків. Раніше було сказано, що дані рахунки закриваються в кінці звітного періоду, тобто приводяться до нульового стану. Це означає, що рахунки доходів дебетуються на всю, відображену на них протягом звітного періоду, суму, в кореспонденції з результативними рахунками, а витрати кредитуються аналогічним чином в кореспонденції з результативними рахунками. Прикладами накопичувальних рахунків можуть бути рахунки: 70 «Доходи від реалізації», 71 «Інший операційний дохід», 80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 90 «Собівартість реалізованої готової продукції" та інші. Наприклад, отримані доходи в сумі 50000,00 грн. були відображені за кредитом рахунка 70. У кінці звітного періоду ця сума буде списана з кредиту цього рахунку в кредит результативного рахунки (рахунок №79).

Результативні рахунки, як згадувалося при розгляді накопичувальних рахунків, призначені для визначення результатів діяльності шляхом кореспонденції з рахунками доходів і витрат та визначення сальдо. Сальдо визначається шляхом визначення різниці між сумами в правій і лівій частині рахунку. Якщо отримане таким чином сальдо - кредитове, то воно буде виражати отриманий прибуток, якщо дебетове - збиток. Після визначення результату діяльності в кінці звітного періоду даний результат показується в пасиві балансу підприємства у вигляді нерозподіленого прибутку або непокритих збитків. Прикладом результативних рахунків є рахунок 79 «Фінансові результати». Наприклад, з дебету рахунку 70 по кредиту рахунку 79 була відображена сума 5000,00 грн., А з кредиту рахунку 90 у дебет рахунку 79 - сума 40000,00 грн. Таким чином прибуток складе 10000,00 грн. і вона буде відображена в пасиві балансу в складі нерозподіленого прибутку підприємства.

Таким чином бачимо, що всі дані, які відображаються на рахунках бухгалтерського обліку прямим або непрямим способом, потрапляють в баланс підприємства і формують його.

Олег Байдик

нормативна база

План рахунків - «План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р, № 291.

Рекомендуємо! Література (статті) для самостійного вивчення:

«Про бухгалтерію по-людськи" Грачова Р.

Учеб. посібник. Видання третє, перероблене і доповнене. - К .: Галицькі контракти. - 2002 г. - 256 с.

Частина 1, розділ 1, глави 1, 2, 3, 4, стор. 11-20.

Бухгалтерський облік товарних операцій на підприємствах роздрібної торгівлі
бухгалтерський облік
Формування роздрібних цін Визначення видів цін Структура цін Метод повної собівартості Метод торгової націнки Метод розрахунку ціни в залежності від терміну реалізації товару ...

Відпускні в бухгалтерському обліку
№ 24 (16.6.2008) :: Бухгалтерський облік
Тема відображення в обліку операцій з надання відпустки Працівникам особливо актуальна у літній период. Тому, як правильно Відправити працівника у відпустку, присвячено ця стаття. ...

Вчинку вимоги - цесія и факторинг
№ 22 (2.6.2008) :: Бухгалтерський облік
У бухгалтерській практике все Частіше зустрічаються договори переведення Боргу и відносно Нові для вітчізняного законодавства Терміни «цесія» и «факторинг». Про ті, що це таке и як операции в межах переведення зобов'язань на третю особу відображаються в б ...