Виробнича програма відображає основні напрямки та завдання розвитку підприємства в плановому періоді, виробничо-господарські зв'язки з іншими підприємствами, профіль і ступінь спеціалізації і комбінування виробництва. Виробнича програма - основний розділ перспективного і річного бізнес-плану розвитку підприємства, в якому визначаються обсяг виготовлення та випуску продукції по номенклатурі, асортименту та якості. На базі виробничої програми розробляються всі інші розділи плану.
виробнича програма
обсяги виробництва окремих видів продукції і послуг на майбутній період з урахуванням раціонального використання наявних виробничих потужностей (прогресивних показників роботи обладнання).
Виробничу програму в процесі її формування потрібно розглядати з різних позицій. Основні з них представлені в табл. 26.
Номенклатура (лат. Nomenclatura - перелік) - класифікований перелік продукції, що виробляється. Асортимент (франц. Assortiment) продукції - склад і співвідношення окремих видів виробів у продукції господарюючого суб'єкта або в якій-небудь групі товарів.
Таблиця 26 - Характеристики виробничої програми
ХарактеристикаПоказники, об'єктисклад (які вироби) -номенклатура, асортимент (якісні показники); структура програми (скільки і за якою ціною) - обсяг виробництва (кількісні показники); рівень управління (планування), - організація; - підрозділи; період часу - рік - квартали; - квартал - місяці; - місяць - зміни
Основні розділи виробничої програми для підприємств, зайнятих виробництвом матеріального продукту:
- план з виробництва товарної (валової) продукції;
- план випуску продукції на експорт;
- план по підвищенню якості продукції;
- план реалізації продукції.
Формування розділів виробничої програми здійснюється із застосуванням балансового методу, що дозволяє приводити у відповідність обсяги запланованих робіт і потреби на них, а також здійснювати розрахунки забезпеченості виробничої програми виробничими потужностями, матеріальними, паливно-енергетичними та трудовими ресурсами.
При розробці виробничої програми грунтуються на потребах народного господарства та світового ринку в продукції підприємства, загальною ринкової ситуації, стані конкурентних підприємств і галузей.
Підприємства самостійно планують номенклатуру і обсяг виробленої продукції, керуючись при цьому державним замовленням, зобов'язаннями перед партнерами, зобов'язаннями з постачання збутових організаціям.
Вихідними даними при розробці виробничої програми є:
¨ статутні види діяльності підприємства по виробництву та реалізації продукції (робіт, послуг);
¨ рішення вищих органів управління підприємства про стратегічні перспективи його розвитку;
¨ результати фактичного виконання виробничої програми за попередні періоди;
¨ дані про попит на продукцію підприємства;
¨ відомості про рекламації, зауваження щодо якості продукції за попередній період;
¨ відомості про частки продукції в загальному обсязі її випуску за попередній період за рівнями якості;
¨ відомості про обсяг реалізації продукції за попередній період по його періодах (місяцях, кварталах);
¨ розрахунки виробничої потужності підприємства;
¨ прогресивні техніко-економічні норми і нормативи.
План з виробництва товарної (валової) продукції включає в себе формування показників обсягу випуску товарної і валової продукції.
Обсяг товарної продукції включає вартість готових виробів, призначених для реалізації на сторону, своєму капітальному будівництву і непромисловим господарствам свого підприємства; напівфабрикатів своєї вироблення і продукції допоміжних і підсобних виробництв, призначених до відпустки на сторону; вартість робіт промислового характеру, що виконуються на замовлення з боку або непромислових господарств і організацій свого підприємства.
Обсяг валової продукції ВП включає весь обсяг робіт, намічений до виконання в даному плановому періоді:
ВП = ТП - НН + НК,
де НН, НК - залишки незавершеного виробництва, напівфабрикатів і інструменту свого виробництва на початок і кінець планового періоду; ТП - товарна продукція.
З метою елімінування минулої праці і виявлення результатів виробничої діяльності, динаміки виробництва продукції та залежних від підприємств показників виробництва ряд підприємств здійснюють планування і оцінку діяльності по чистої продукції замість обсягу реалізованої продукції.
Обсяг чистої продукції визначається шляхом вирахування з товарної продукції (в оптових цінах підприємств) матеріальних витрат в тих же цінах, а також суми амортизації основних фондів. Застосування показника чистої продукції дозволяє виключити повторний рахунок продукції, більш точно визначити зусилля колективу підприємства по виконанню ряду якісних показників - продуктивності праці, фондовіддачі і ін.
Встановлення показників обсягу виробленої продукції має галузеві особливості.
Для хімічних підприємств, наприклад, обсяг валового випуску продукції в натуральному вимірі визначається із зазначенням вмісту в продукції основної речовини відповідно до ГОСТу або затвердженими технічними умовами: кальцинована сода - 100%, фенол - 100%, кислота сірчана - 95% тощо . Вагові одиниці в натуральному вираженні (технічний вага) без вказівки змісту корисного речовини прийняті для таких продуктів, як синтетичний каучук, технічний вуглець, синтетичні смоли.
На підприємствах гумотехнічних виробів, шин, виробів з пластичних мас і ін. Одиницями вимірювання валового випуску продукції є умовні одиниці (наприклад, квадратний метр прокладки у транспортній стрічці; пари, метри за індивідуальними виробам або групам однорідних виробів). Обсяг виробництва мінеральних добрив планується в умовних одиницях на основі коефіцієнтів перерахунку.
Випуск продуктів, що враховуються в умовних одиницях, має плануватися одночасно в натуральному і фізичному вираженні. Це необхідно для виконання різних розрахунків, встановлення планового обсягу внутрішньо- і внезаводскіх перевезень, розрахунку планових заготівельних цін і ін.
Обсяг виробництва деяких продуктів, наприклад, сірчаної кислоти, передбачається в плані за видами сировини, що переробляється (сірка, колчедан, що відходять гази). Підприємство з великим асортиментом, наприклад лакофарбових матеріалів або гумотехнічних виробів, можуть встановлювати показники обсягу випуску за груповими (середнім) цінами.
Підсумкові показники плану по виробництву продукції необхідні для аналізу завантаження устаткування, визначення потреби в ресурсах для виробництва і технологічної оснастки, загального обсягу випуску продукції, його структури, темпів зростання випуску та динаміки продуктивності праці, фондовіддачі матеріалоємності та енергоємності продукції, обсягів виручки і її структури, інших показників ефективності виробництва.
План випуску продукції на експорт включає показники обсягів випуску продукції підприємства, що відповідає вимогам її поставок на експорт на умовах конкретних угод і договорів.
План щодо підвищення якості продукції включає показники оновлення асортименту і споживчих властивостей продукції, обумовлені вимогами міжнародних та вітчизняних стандартів якості, нововведеннями і технічним розвитком виробництва.
Якість найважливіших для підприємства видів продукції повинно відповідати за своїми техніко-економічними показниками вищих досягнень вітчизняної та зарубіжної техніки, вимогам стандартів, технічних умов та іншої технічної документації на всіх стадіях проектування і виготовлення продукції. У планах випуску продукції підприємств передбачаються завдання по зняттю з виробництва застарілих видів виробів, тобто продукції, що не відповідає сучасним вимогам національної економіки та населення країни, морально застарілою; вказуються конкретні терміни заміни застарілих виробів, а також нові види виробів (типи, моделі), які їх замінюють.
План реалізації продукції включає показники обсягів реалізації продукції підприємства конкретним покупцям, виявленим в процесі маркетингового дослідження ринку.
Реалізована продукція - це відвантажена замовнику, прийнята їм і оплачена продукція підприємства, грошові кошти за яку надійшли на розрахунковий рахунок постачальника. Обсяг реалізованої продукції за планом (РП) можна визначити наступним чином:
РП = ТП + ОН.П.1 - ОН.П.2,
де ТП - обсяг товарної продукції за планом; ОН.П.1, ОН.П.2 - залишки нереалізованої продукції на початок і кінець планового періоду.
Залишок нереалізованої продукції на початок планованого періоду складається із залишку готової продукції на складі і в неоформлених відвантаження; товарів відвантажених, по яких не настав термін оплати; товарів відвантажених, не оплачених вчасно покупцями; товарів на відповідальному зберіганні у покупців.
Для підприємств, зайнятих виробництвом енергетичного або інтелектуального продукту, процес формування виробничої програми має свої специфічні особливості.
Принципова схема планування виробничої програми представлена на рис. 19. Охарактеризуємо кожен з виділених етапів.
Мал. 19. Принципова схема планування виробничої програми
1. Формування асортименту виробів (номенклатури) (якісні показники). Програма формується виходячи з перспективного плану реалізації продукції, розробленого відповідно до прийнятої стратегії розвитку організації. Уточнення попиту по кожній позиції перспективного плану здійснюється з урахуванням наступних факторів:
- наявність платоспроможного попиту;
- наявність конкурентних переваг у організації;
- наявність або можливість забезпечення необхідного потенціалу.
2. Визначення обсягів виробництва виробів. Виробнича програма вимірюється в обсягах випуску відповідної продукції. Для вимірювання обсягів виробництва (кількісні показники) іспользуютсяедініци вимірювання: натуральні, умовно-натуральні, вартісні і трудові. Застосування кожного вимірника визначається вирішуваних завдань.
Обсяг виробництва може бути визначений наступним чином:
Nпр = Nр - Oн + Oк + Nвп - Nк,
де N пр - обсяг виробництва в натуральному вираженні; Nр - планований обсяг реалізації; Oн, Oк - залишки нереалізованої продукції на складах на початок і кінець періоду; Nвп - кількість виробів для внутрішнього споживання; Nк - планована закупівля готових виробів по кооперації.
3. Перевірка пропускної здатності організації проводиться шляхом порівняння попередньої програми з виробничою потужністю організації по кожній номенклатурній позиції і по всій сукупності виробів. При цьому необхідно врахувати обмеження накладаються попитом на обсяг реалізації; виробничими потужностями на необхідну кількість ресурсів.
Перевірка пропускної здатності організації включає вирішення наступних завдань.
- Узгодження обсягів виробництва і реалізації продукції (перевірка обмеження «попит - можливості»):
Nпл = Nр - Nо - Nз,
де Nпл - планований обсяг виробництва продукції, шт; Nр - планований обсяг реалізації (поставки) продукції, шт; Nо - залишки нереалізованої продукції, шт; Nз -планіруемий обсяг закупівель готової продукції, шт.
- Перевірка ступеня завантаження устаткування визначається ставленням необхідної кількості обладнання до кількості встановленого (готівкового) обладнання:
Kз.о. = (Сn / Су) 100,
де kз.о. - коефіцієнт завантаження устаткування,%; Сn - потрібну кількість обладнання, од .; Су - кількість встановленого (готівкового) обладнання, од.
Потрібне кількість обладнання розраховується виходячи з планованого обсягу виробництва продукції та продуктивності одиниці обладнання:
Сn = Nпл / R;
де R - продуктивність одиниці обладнання, шт. / од.
Потрібне кількість обладнання не повинна перевищувати кількість встановленого (готівкового) обладнання:
Сn 
Су;
в той же час забезпечувати його оптимальне завантаження:
Kз.о. 
75%.
- Оцінка рівня зайнятості персоналу здійснюється шляхом порівняння потреби в виробничому персоналі та фактичної наявності виробничого персоналу:
Kз.п. = (Рп / Pф) 100,
де Kз.п. - коефіцієнт зайнятості персоналу,%; Рп - потреба у виробничому персоналі, чол .; Pф - фактичну наявність виробничого персоналу, чол.
Потреба в виробничому персоналі визначається виходячи з трудомісткості виробничої програми і фонду часу роботи одного виробничого працівника:
Рп = t * Nпл / F,
де t - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, нормо-годину / шт .; F - дійсний фонд часу роботи одного виробничого працівника, годину.
При визначенні фактичної наявності виробничого персоналу потрібно враховувати плинність кадрів в організації:
Pф = Pн (1 - g);
де Pн - чисельність персоналу на початок періоду, чол .; g - коефіцієнт плинності кадрів.
Потреба в виробничому персоналі не повинна перевищувати фактичної наявності виробничого персоналу:
Рп Pф;
і в той же час забезпечувати його оптимальну зайнятість:
Kз.п. 75%.
- Облік забезпеченості матеріалами передбачає порівняння потреби в матеріалі з запасом матеріалу на початок періоду для визначення величини необхідної закупівлі:
Md = max [(Mп - mз), 0],
де Мп - потреба в матеріалі, кг, літри, метри і т.п .; Mз - запас матеріалу на початок періоду; Md - величина термінової закупівлі.
Потреба в матеріалі залежить від нормативу витрати матеріалу на виробництво одиниці продукції і планованого обсягу виробництва продукції:
Mп = H * Nпл;
де H - норматив витрати матеріалу на виробництво одиниці продукту, кг / шт., м / шт. і т.п.
- Розрахунок рівномірності виробництва продукції здійснюється наступним чином:
Nпл1 = Nпл2 = Nпл3 = NплN;
де Nпл1 = Nпл2 = Nпл3 = NплN - планований обсяг виробництва продукції (в періоди 1, 2, 3, N).
Оптимальним вважається таке відношення мінімального і максимального планованого обсягу виробництва продукції:
(Nпл-min / Nпл-max) 100 25%.
Для забезпечення ритмічності виробництва, як одного з факторів підвищення його ефективності, поліпшення якості продукції і всієї роботи підприємства, необхідно дуже ретельно розподілити річний обсяг виробництва продукції по кварталам. При цьому враховуються встановлені строки та обсяги поставки продукції; нарощування випуску продукції за рахунок поліпшення використання потужностей і основних фондів, організаційних заходів; терміни введення в дію нових потужностей та обладнання; число робочих днів у році, кварталі; сезонність і змінність роботи; вимоги збутових організацій і сезонність збуту окремих видів продукції; можливе вибуття основних фондів, а також зупинки окремих цехів для ремонту обладнання; зняття з виробництва застарілих видів продукції і заміна їх новими видами продукції і т.п.
4. Вирівнювання потужності і пристосування до попиту. Вирівнювання мощностііллюстрірует рис. 20. При рівномірному виробництві і змінюється попит на продукцію, яка підлягає зберіганню, періоди виробництва продукції «про запас» (зберігання готової продукції на складі), коли попит нижчий потужностей по виробництву продукції, змінюються періодами продажу продукції із запасів, коли попит перевищує можливості організації .
обсяг зміна попиту
об'єм виробництва
продаж виробництво «про запас»
з запасовпродажа із запасів
час
Мал. 20. Рівномірний обсяг виробництва і змінюється попит
Пристосування до попиту при відсутності можливості зберігати готову продукцію і виробництві послуг дозволяють здійснити гнучкий робочий графік і понаднормова робота персоналу, використання праці тимчасових робітників і можливостей кооперування, субпідрядні відносини та ін.
5. Оптимізація виробничої програми. Оптимальною слід вважати виробничу програму, забезпечену попитом, відповідну структурі ресурсів організації і забезпечує найкращі результати за прийнятим критерієм. Модель формування виробничої програми включає цільову функцію:
КО = 
Oi * Хi max (min)
і систему обмежень:
aij Хi <Aj (j = 1,2 ... m),
Ni min <Xi <Ni max,
де КО - сумарне значення показника, прийнятого в якості критерію оптимальності; n - число найменувань виробів, що виготовляються; Xi - кількість виробів i-го найменування в програмі; Oi - оцінка i-го виробу відповідно до критерію оптимальності; aij - витрати j-го ресурсу на виготовлення виробу i-го найменування; Aj - розташовується величина j-го ресурсу; m - число обмежень по ресурсах; Ni min, Ni max - допустимі межі випуску виробів i-го найменування.
В якості критерію оптимальності найчастіше рекомендується приймати максимум одержуваного прибутку, максимум обсягу виробництва, мінімальну собівартість або максимальне використання потужності, а в якості обмежуючих умов - наявні ресурси (виробничі, матеріальні, технічні, трудові). Мінімальний обсяг виробництва визначається укладених договорів, а максимальний - встановленим попитом на продукцію організації. Мінімальні обсяги виробництва повинні враховувати критичний обсяг продажів за умови окупності витрат організації.
7. дезагрегірованіе виробничої програми.
Дезагрегірованіе виробничої програми по конструктивних елементах виробів, що виготовляються здійснюється на основі декомпозиції об'єктів виробництва. Загальноприйнятою формою декомпозиції будь-яких об'єктів виробництва, прийнятої в практиці управління виробництвом, є специфікації матеріалів, деталей, вузлів і виробів. Спочатку визначається склад виробу (поузловой, подетально і ін.) І його структура. На основі цього складаються специфікації виробів, що включають документацію щодо застосування компонентів. Умовний приклад представлений на рис. 21, де Е - типи виробів, а Т - їх складові компоненти.
Мал. 21. Специфікації виробів
Специфікації виробів застосовуються при нормуванні технологічних процесів, закупівлю матеріалів напівфабрикатів, комплектації, калькулювання витрат на виробництво, організації складського господарства, сервісному обслуговуванні, а також в плануванні виробничої програми структурних підрозділів організації, при календарному плануванні, диспетчеризація і т.п.
Дезагрегірованіе виробничої програми по структурним ланкам організації передбачає розподіл виробничої програми по ієрархічних рівнях виробничої структури, тобто формування річних виробничих програм окремих підрозділів організації (відділів, цехів, дільниць та ін.) Аж до окремих робочих місць і виконавців. Загальне правило - починати з заключних стадій і закінчувати початковими. Наприклад, в машинобудуванні: від загальної збірки - до заготівельних операцій.
Дезагрегірованіе виробничої програми по відрізках календарного плану - це розподіл програм організації та її структурних підрозділів за прийнятими в організації для цілей планування відрізках календарного періоду: рік - квартал - місяць - декада - добу - зміна або рік - семестр - тиждень - день.
Таким чином, формується виробнича програма організації, її структурних підрозділів, окремих виконавців. Формування виробничої програми підприємства з випуску продукції пов'язане з вибором пріоритетів одних видів продукції перед іншими, нарощуванням обсягу випуску одних видів продукції або його скороченням, з оптимізацією загального обсягу випуску продукції по всій його номенклатурі з урахуванням вартісних ринкових оцінок, з вирішенням завдань концентрації виробництва або підвищенням рівня його спеціалізації.
Виробнича програма за своїм змістом відображає зазначені особливості регулювання виробництва через систему загальних і приватних показників, аналіз значень яких дозволяє здійснювати контроль поточного стану і виконання самої виробничої програми. Засобами контролю виробничої програми є планові і виконавські баланси по розділах програми, системи поточного виробничого обліку і звітності, системи оперативного управління виробництвом.
Дата додавання: 2015-04-04; переглядів: 64; Порушення авторських прав
