ВІСНИК АКАДЕМІЇ ВІЙСЬКОВИХ НАУК
№ 2 (19) / 2007
Полковник Д.В. ГОРДІЄНКО,
доктор військових наук,
старший науковий співробітник
Полковник у відставці В.В. Баскаков,
доктор технічних наук, професор,
дійсний член АВН
КОНВЕРСІЯ ВІЙСЬКОВОГО ВИРОБНИЦТВА І ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНИ КРАЇНИ
Проблема конверсії військового виробництва включає в себе цілий ряд складних питань, основними з яких є: достатність виробництва озброєння і військової техніки; оптимальність розміщення продуктивних сил і організації виробництва; забезпечення зайнятості та соціальної захищеності населення, а також економічне забезпечення оборони.
Сучасне військове виробництво являє собою, по суті, безперервний процес - послідовну зміну поколінь озброєнь і їх модифікації всередині поколінь. Образно кажучи, неможливо «вимкнути» військове виробництво на якийсь період, а потім знову «включити» його, коли виникне необхідність.
Світовий досвід показує, що оптимальним темпом скорочення і конверсії військового виробництва є зменшення розміру державних військових замовлень на 5-7% в рік. Це вважається граничною величиною, при якій можуть бути успішно подолані виникають у військовому виробництві і в загальній економіці країни тимчасові труднощі.
Масштабна хвиля конверсії військового виробництва в значній мірі пов'язана з закінченням «холодної» війни (таблиця 1).
Серйозні недоліки і невдачі в конверсії військового виробництва в кінці минулого і початку нинішнього століття в окремих країнах в значній мірі були викликані тим, що вони відбувалися без тісної ув'язки з проблемами їх національної та військово-економічної безпеки, економічного забезпечення оборони. Відсутність чітко сформульованої військової доктрини, попереднього рішення принципового питання про те, яким повинен бути військовий сектор національного господарства в середньостроковій і довгостроковій перспективі не дозволяли цим державам виробити струнку концепцію конверсії їх військового виробництва.
Досвід передових в справі конверсії військового виробництва країн дозволяє стверджувати, що перетворення «конверсіруемих» підприємств повинно безпосередньо враховувати дві сторони.
З одного боку, воно повинно бути пов'язане з уявленнями про вигляд збройних сил (їх структурі, розмірах і т.д.), вимогами до кількісних і якісних характеристик озброєння і військової техніки, з довгостроковою програмою їх виробництва (тобто до положень, зазначених в військовій доктрині держави).
А з іншого - з можливостями підприємств військово-промислового комплексу щодо забезпечення своєчасного виготовлення військової продукції.
Таким чином, системоутворюючі значення для правильного планування і організації роботи в області конверсії військового виробництва мають військова доктрина і вимога щодо збереження та розвитку мобілізаційних можливостей економіки країни.
У зв'язку з цим, сама конверсія військового виробництва повинна являти собою загальнодержавний акт, що враховує стан і тенденції розвитку політики, економіки і військової справи. Її не можна розглядати ізольовано від проблем економічного забезпечення оборони і збройних сил.
Концепція конверсії військового виробництва повинна визначати:
зміст зовнішньополітичних рішень, що обумовлюють можливість і необхідність конверсії в планованому періоді, прогноз напрямків і масштабів перетворень;
глибину конверсії в цілому по військово-економічного комплексу, а також на окремих напрямках створення і виробництва озброєння і військової техніки;
темпи майбутньої конверсії;
основні пріоритети та напрямки конверсії, що мають гарантії державної підтримки;
методи регулювання конверсії на державному, регіональному та місцевому рівнях;
концептуальні питання формування конверсійних програм, їх фінансового, матеріально-технічного та кадрового забезпечення, створення Системи державної підтримки конверсії, розвитку ринкової інфраструктури в військово-економічному комплексі;
порядок взаємодії різних органів державного управління між собою, з регіонами, окремими галузями і підприємствами при реалізації конверсійних програм;
порядок вирішення конверсійних проблем з іншими державами, міжнародними та іноземними організаціями.
У зв'язку з цим, найбільш показовим є досвід організації та проведення конверсії військового виробництва в США. В інтересах економічного забезпечення оборони там в 1996 році був прийнятий федеральний закон, що містить положення спрощують взаємодію державних дослідницьких центрів (переважно провідних роботи оборонної спрямованості для виробництва сучасної продукції військового призначення) з приватним бізнесом. Закон був направлений на конверсію військового виробництва в Сполучених Штатах, асиміляцію американських військових технологій і продукції військового призначення, більш повне використання потенціалу військово-економічного комплексу і прискорення промислового освоєння нових винаходів і відкриттів.
Зокрема, законом передбачалося:
можливість укладання угод між федеральними дослідними центрами і приватними компаніями про взаємне використання обладнання, персоналу, надання послуг в інтересах проведення спільних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) у військових і цивільних сферах;
надання приватним компаніям прав власності на винаходи і відкриття федеральних службовців в ході їх роботи над спільними проектами;
участь службовців державних науково-дослідних центрів в комерційній діяльності по впровадженню в промисловість їхніх винаходів.
Удосконалення механізму обміну технологіями між державними і приватними організаціями, військовими і «цивільними» галузями виробництва стало частиною широкого комплексу заходів щодо поступового переходу від загальноприйнятої концепції військово-промислової бази до концепції інтегрованої промислової бази, що використовується як для «цивільних» потреб, так і для потреб оборони. Суть такого переходу полягає в максимальному використанні наявного в країні науково-виробничого потенціалу загальногромадянського і подвійного призначення для забезпечення потреб збройних сил, в переорієнтації військових підприємств на випуск інших видів продукції і у всебічній підтримці тих виробництв і галузей, які є унікальними і не мають аналогів в «цивільному» секторі.
Посилюється тенденція до інтеграції процесів технологічного розвитку у військовій та цивільній сферах в інтересах економічного забезпечення оборони, проявила себе і в Росії, зокрема, в прийнятій Федеральну цільову програму «Реформування і розвиток оборонно-промислового комплексу на 2002-2006 рр.»
Історично склалося так, що в оборонно-промисловому комплексі (ОПК) Росії виявилася зосереджена велика частина інтелектуального і технологічного потенціалу держави. В даний час ОПК має значні можливості як для виробництва необхідного
Збройним Силам Російської Федерації озброєння, військової і спеціальної техніки (ВВСТ), так і для прискорення технічного переозброєння і модернізації «цивільних» галузей економіки.
Таким чином, склалася на початку XXI століття ситуація в більшості розвинених країн світу зумовила необхідність комплексного вирішення проблем структурної перебудови та технологічного оновлення промисловості, конверсії військового виробництва, інтенсифікації інноваційної активності товаровиробників в інтересах економічного забезпечення оборони.
Напрямками вирішення цих проблем виступають:
по-перше, комерціалізація технологій подвійного призначення, тобто передача (трансферт) на комерційних умовах (з виплатою власнику винагороди в тій чи іншій формі) раніше створеної або створення на паритетних засадах нової інтелектуальної власності (результатів науково-технічної діяльності, знань, технологій) ;
по-друге, державна підтримка і регулювання процесів конверсії військового виробництва, і зокрема, процесів трансферту технологій подвійного призначення;
по-третє, розробка відповідної нормативно-правової бази та впровадження механізмів розподілу прав в практику контрактного фінансування виробництва на базі технологій подвійного призначення;
по-четверте, створення інфраструктури фінансового, інформаційного та консультаційного забезпечення трансферту технологій подвійного призначення;
по-п'яте, вдосконалення державних контрольних механізмів в напрямку посилення їх можливостей по селективного і оперативному виявленню, попередженню і припиненню несанкціонованих передач (продажів) технологій подвійного призначення, виходячи з вимог (а) збереження державної та комерційної таємниці, (б) нерозповсюдження технологій військового і подвійного призначення, які можуть бути використані для створення зброї масового знищення чи є особливо важливими для організації еквівалентного міждержавного обміну технологіями, (в) забезпечення гарантованого захисту прав власників інтелектуальної власності;
по-шосте, професійна підготовка і перепідготовка керівних кадрів вищої та середньої ланки замовляють органів, підприємств військово-економічного комплексу, формування нової категорії фахівців - менеджерів з аналізу ринків високотехнологічної продукції та послуг.
Досвід передових індустріально розвинених країн свідчить про правильність вибору вищеназваних шляхів конверсії військового виробництва, спрямованих на економічне забезпечення їх оборони. В якості ілюстрації міждержавного співробітництва в справі розробки та використання технології подвійного призначення можна навести два приклади, які стосуються успішно розвиваються спільним російсько-американським проектам оборонних підприємств.
Перший приклад пов'язаний зі створенням в лютому 1997 року в США спільного підприємства, засновниками якого стали російське оборонне науково-виробниче об'єднання (НВО) «Енергомаш» і американська корпорація «Пратт енд Уїтні». Метою проекту стало створення і виробництво найефективнішого на сьогоднішній день рідинного ракетного двигуна РД-180 на базі серійно випускається в Росії ракетного двигуна РД-170 міжконтинентальних балістичних ракет для використання на американських ракетах-носіях нового покоління.
Програма співпраці НВО «Енергомаш» і фірми «Пратт енд Уїтні» розрахована на 20 років і передбачає, що за ці роки російська сторона отримає від своїх американських партнерів у вигляді виплат близько 1 млрд доларів за поставляються двигуни та компоненти, а також передані технології. При цьому передбачено, що спочатку двигуни будуть проводитися в Росії, а через 8 років почнеться їх складання в США. В подальшому в США можуть за ліцензією виготовлятися і всі компоненти цих двигунів.
В даному випадку виграш американської сторони полягав в економії часу і коштів, оскільки двигун РД-170, за оцінками американських фахівців, вже на 70% відповідав тим вимогам, які пред'являлися до нового двигуну американським замовником. Виграш російської сторони полягав у завантаженні виробничих потужностей НВО «Енергомаш», фінансування подальших високотехнологічних розробок і збереженні тим самим можливості, при необхідності, забезпечення Збройних Сил Російської Федерації сучасними ракетними двигунами.
Інший успішний приклад конверсії військового виробництва шляхом комерціалізації науково-технічного потенціалу, накопиченого в оборонному комплексі, полягає в реалізації Московським радіотехнічним інститутом (МРТІ) і американською компанією «Біостерільние технології» спільного конверсійного проекту.
МРТІ, спираючись на свій досвід створення лінійних прискорювачів заряджених частинок з метою вирішення завдань протиракетної оборони, розробив конструкцію малогабаритного прискорювача електронів з потужністю пучка 5 МеВ. За задумом його творців він повинен був стати основою цілої гами установок, призначених для стерилізації медичного інструменту, спецодягу медперсоналу і т.п. безпосередньо в умовах клініки.
Американська компанія, ознайомившись в 1993 році з цими розробками і оцінивши їхню комерційну привабливість, взяла на себе фінансування завершення дослідно-конструкторської роботи (ДКР) по стерилізаційної установки на базі малогабаритного прискорювача електронів.
Також, згідно з результатами маркетингових досліджень, було виявлено, що ємність потенційного ринку цих установок тільки для США і Канади складає близько 2000-3000 одиниць, що дозволяє розраховувати на сумарний обсяг продажів близько 6-9 млрд доларів. При цьому виявилося, що і потреби інших країн світу в подібного роду медичному обладнанні цілком порівнянні й співставні за обсягами.
В обмін на надання ексклюзивних прав на продаж цих установок по всьому світу, за винятком країн СНД, американський партнер вклав у реалізацію спільного проекту близько 1 млн доларів.
В цьому випадку виграш американського партнера полягав в отриманні ексклюзивних прав на продаж обладнання практично по всьому світу. Виграш же російської сторони полягав в завершенні ОКР, перспективної завантаженні виробничих потужностей підприємств оборонно-промислового комплексу, забезпечення фінансування подальших наукових розробок і збереженні тим самим можливості забезпечення військової економіки Росії перспективними технологіями, а Збройних Сил Російської Федерації, при необхідності, сучасною військовою технікою.
Резюмуючи сказане, важливо підкреслити, що сучасне розуміння проблем конверсії військового виробництва і їх рішення на базі асиміляції високотехнологічної продукції військового призначення та розробки технологій подвійного призначення може в значній мірі сприяти економічному забезпеченню оборони.
Очевидно, що сьогодні для багатьох країн, в тому числі і для Російської Федерації, виняткового значення набуває оптимальне рішення проблеми визначення розмірів і структури оборонного сектора національного господарства, його місця в економіці.
При цьому найважливішим завданням стає трансформація надмірно «розрослося» оборонного комплексу часів «холодної» війни в компактний, але ефективно функціонуючий сучасний спеціалізований сектор національного господарства, здатний надійно здійснити економічне забезпечення оборони, забезпечити військово-економічну безпеку.
