Восток Маркетинг


Статьи

Олімпійський чемпіон, калінінградець Анатолій Белоглазов, виховує команду білоруських богатирів

Олімпійський чемпіон, калінінградець Анатолій Белоглазов, виховує команду білоруських богатирів


КАЖУТЬ, що Олександра Пахмутова, здивована витонченістю, красою і граціозністю стилю братів Бєлоглазових, дала їм характерне прізвисько - одне на двох: Паганіні КАЖУТЬ, що Олександра Пахмутова, здивована витонченістю, красою і граціозністю стилю братів Бєлоглазових, дала їм характерне прізвисько - одне на двох: Паганіні. Зауважте, захоплення знає толк в прекрасному видатного композитора викликали не її колеги, які не художники і не літератори. Страшно подумати - борці!


Однак нічого дивного тут немає. Брати Бєлоглазови - це ж теж свого роду творці. Тільки творили вони на борцівському килимі. Вони перші і єдині в історії брати, яким вдалося на одній Олімпіаді завоювати золоті медалі. Було це в 1980-му в Москві. Анатолій переміг у категорії 52 кг, Сергій - у 57. Їм довго не було рівних, їх боялися всі, вони боролися технічно і самовіддано, а, закінчивши, стали тренерами. І на цьому терені мали чималий успіх, про що красномовно говорить географія застосування їх знань: працювали брати і в Японії, і в Австралії, і в Канаді. Але російська душа в них виявилася невикорінній. І в підсумку, незважаючи на всі щедрі заморські обіцянки, брати Бєлоглазови знову і міцно причалили до рідного берега. А після невдачі на Олімпіаді в Лондоні, яку зазнали білоруські борці, голова федерації Юрій Чиж закликав рятувати становище старшого з братів Бєлоглазових (Анатолій старше Сергія на 15 хвилин), зробивши йому пропозицію очолити збірну Білорусі. З тих пір пройшов майже рік.


Прийнявши пропозицію очолити білоруську команду, Анатолій Белоглазов покинув пост головного тренера армійського клубу, залишивши там замість себе свого брата-близнюка. Втім, пов'язані єдиної невидимою ниткою, вони все одно не розлучаються: регулярно телефонують і зустрічаються. Або на батьківщині - в Калінінграді, або в Мінську або Москві - благо відстані дозволяють.


- Хочу запросити брата до Мінська, - сказав Анатолій Олексійович, з яким кореспондент «СОЮЗу» зустрівся в Бресті, де проходив чемпіонат Білорусі з вільної боротьби. - Перед вересневим чемпіонатом світу наша збірна збереться на підготовчий збір на базі в Стайках, і є думка організувати там тренерський семінар. Думаю, брат охоче відгукнеться на пропозицію поділитися своїм багатим досвідом з білоруськими тренерами і допомогти нам в підготовці до першості планети. Ми взагалі дуже тісно спілкуємося один з одним - маю на увазі російських і білоруських борців. Дагестан - це центр світової вільної боротьби і не переймати їх досвід було б з нашого боку великим марнотратством. Після того, як я очолив збірну Білорусі, ми вже провели спільні збори з дагестанськими борцями, і це був для білоруських хлопців неоціненний досвід.


- Ви вже освоїлися в Білорусі?


- Звикати не довелося, ми - слов'яни, дуже схожі, і в Мінську я себе відчуваю, як вдома. Їжджу іноді в Москву. Відвідую рідних в Калінінграді. Але частіше сім'я до мене приїжджає до Мінська.


- Стало бути, різницю між російськими та білорусами ви не відчули?


- Вона, ймовірно, є. Напевно, білоруси більш спокійні, розмірені. Я дуже багато років жив в Україні, в Києві. Білоруси нагадують українців. У них схожі національні культури. Але, знаєте, на що зараз звернув увагу, прогулюючись по Мінську? Забиті всі кафе і бари! А їх адже зовсім немало. Це не тільки білорусів стосується, бич сучасної молоді - лінь. Вони налаштовані тільки на відпочинок. Я розумію, час не стоїть на місці, життя стало комфортніше, але є відчуття, що розслабляються молоді люди надто вже старанно. На спортсменах це теж позначається. Для того щоб вирости в майстра високого рівня, потрібно багато від чого відмовитися. Це важка праця. І я своїм підопічним відкрито сказав: в команді будуть лише ті, хто готовий жертвувати і битися. У Білорусі ж дуже сильні борцівські традиції: Олександр Медведь, Василь Сюльжін, Віктор Крейдич ... Інша справа, що традиції ці білоруси трошки призабули. Ведмідь - геніальний спортсмен. І сьогодні, коли він входить до нас в зал на тренування, все борці припиняють заняття, встають і аплодують йому стоячи. Вони повинні знати і розуміти, що в боротьбі є великі люди, а у них є щастя стикнутися з цією історією.


- У ваш час умови для тренувань були не в приклад сьогоднішнім - набагато гірше.


- В тому то й справа. У Білорусі зараз є всі можливості розвивати спорт і боротьбу зокрема. Для цього робиться дуже багато. Потрібно тільки структурувати роботу, сколихнути молодь і тренерів трошки підтягнути. Тому що вони теж руки злегка опустили. Ми в Калінінграді тренувалися в залі розміром з невеликий гардероб. Туди високорослих хлопців не брали, бо ногами стелю можна було дістати. І займаючись в таких ось умовах, ми стали чемпіонами світу. Так що нарікання на погані умови - це порожні відмовки. Треба працювати! Зарплата невисока? Зароби! У вас відмінні умови для спортсменів, є президентська стипендія, є Президентський спортивний клуб, який підтримує молодь. Я кажу їм: хлопці, все в ваших руках!


- Вам адже багато разів пропонували залишитися жити і працювати за кордоном, обіцяли чималий гонорар, а ви все одно повернулися. Чому?


- Так, просили залишитися в Австралії, наприклад, громадянство пропонували. Країна прекрасна, люди добрі, але я не можу. Ні я, ні дружина, ні діти - ніхто не може жити за кордоном, хоча діти, наприклад, мають громадянство Канади. Проте, дочка і старший син живуть в Україні, а молодший - з нами в Калінінграді, він - студент. Я ніколи не буду австралійцем або канадцем, ми інші. Я в Австралії часто ловив себе на тому, що вдома ми говорили англійською, діти рідну мову стали забувати! Як так, ми ж російські люди! Я в шоці був! Невже, думав, все змінюється, і ми необоротно змінюємося теж? Сказав дружині: «Все, треба їхати додому! Інакше дітей потім з корінням звідси не вирвеш ». І ми поїхали. Про що анітрохи не шкодуємо.

[email protected]

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

Ви вже освоїлися в Білорусі?
Стало бути, різницю між російськими та білорусами ви не відчули?
Але, знаєте, на що зараз звернув увагу, прогулюючись по Мінську?
Зарплата невисока?
Чому?
Невже, думав, все змінюється, і ми необоротно змінюємося теж?
также можем предложить:
печать бланков и прайс-листов | печать визитных карточек (визиток)
изготовление папок и меню | изготовление блокнотов
печать листовок

Связаться с менеджером для оформления заказа:
тел.: +38 (062) 349-56-15, 348-62-20
моб.: +38 (095) 811-22-62, +38 (093) 665-38-06,
+38 (067) 17 44 103
факс: +38 (062) 332-28-98
e-mail: [email protected]
г. Донецк, ул. Артема, 41

   2010 © Восток Маркетинг Яндекс.Метрика