Багато хто пам'ятає радянські автоматичні вимикачі - пробки. Вони укручують замість звичайних керамічних пробок в щиток електролічильника. Це було компромісне рішення, яке, в общем-то, себе виправдовувало. Адже завдяки цьому, пробки ставали «багаторазовими», причому без зміни існуючої конструкції електрощитка. А взагалі винахідником автоматичних пристроїв захисту є компанія АВВ, яка запатентувала малогабаритний автоматичний вимикач в 1923 році. З тих пройшло багато часу, але принцип роботи автоматичного вимикача залишився незмінним - відновлення його нормальної працездатності одним рухом руки.
Автоматичний вимикач, - це комутаційний електричний апарат, призначений для проведення струму в нормальних режимах і для автоматичного відключення електроустановок при виникненні струмів короткого замикання і перевантажень. Найпоширенішими і популярними на сьогоднішній день є автоматичні вимикачі, які монтуються на 35-міліметрову DIN-рейку в розподільному щиті.
Головним параметром автоматичних вимикачів є номінальний струм. Це ток, значення якого в конкретного ланцюга вважають нормальним, тобто на який розраховано електрообладнання. Для електроустановок житлових будівель значення номінального струму (In) автоматичного вимикача може становити 6, 8, 10, 13, 16, 20, 25, 32, 40, 63 А. Найчастіше застосовують автоматичні вимикачі в діапазоні 16 - 63А як для однофазних споживачів, так і трифазних. Так само існує такий параметр, як номінальну напругу -220/230 В або 380/400 В.
Зовнішній вигляд однофазних і трифазного автоматичних вимикачів показаний на малюнку:
Автоматичні вимикачі розривають ланцюг, коли струм в ній перевищує допустиму величину. Така ситуація виникає, коли включено більше дозволеного числа споживачів або при короткому замиканні. При цьому, відбуваються різні процеси, через що доводиться використовувати в автоматичних вимикачів два види захисту - теплову і електромагнітну.
При споживанні струму більше номіналу не більше ніж в 3 рази, спрацьовує тепловий расцепитель автоматичного вимикача. Принцип його дії: ланцюг розриває біметалічна пластина, яка змінює свою форму від нагрівання проходять струмом. Захисний пристрій може досить довго пропускати струм, трохи перевищує номінальний, що дозволить уникнути помилкових спрацьовувань, але при подальшому зростанні струму відключить навантаження. Тому, тепловий захист має досить великою інерційністю по відношенню до перевищенням струму
При значно більшому струмі (при коротких замиканнях) інерційність захисту є великим мінусом, тому для даного випадку використовують електромагнітний расцепитель. На відміну від теплового, він володіє миттєвим дією.
Електромагнітний расцепитель складається з соленоїда (електромагніту), сердечник якого ударяє в рухомий контакт і розмикає ланцюг. Але тут не все так просто. Адже електромагніт повинен спрацювати при певному струмі. Нижній поріг, судячи з того, що тепловий захист спрацьовує до 3 In, матиме саме це значення. А верхній поріг? Ось тут випливає ще одна характеристика АВ - тип автомата.
Розрізняють автоматичні вимикачі трьох типів - «В», «С», і «D». Автоматичні вимикачі типу «В» мають спрацьовування електромагнітного розчеплювача в діапазоні від 3 до 5 In. Тип «С» має діапазон від 5 до 10 In. І нарешті тип «D», спрацьовує в діапазоні від 10 до 50 In. На конкретному прикладі це буде виглядати наступним чином - якщо ми маємо два автомата на 25А класу «В» і «С», то при короткому замиканні перший відключиться при досягненні величини струму короткого замикання від 75 до 125 А, а другий - від 125 А і вище. Струм короткого замикання, з яким автоматичний вимикач справляється без погіршення експлуатаційних властивостей, визначає «номінальну відключає» - ще одну характеристику автоматичного вимикача. Чим краще цей параметр, тим надійніше вимикач. Процес розчеплення контактів відбувається дуже швидко, при цьому струм короткого замикання не встигає досягти максимального значення.
Автоматичні вимикачі «В» і «С» встановлюють в мережах житлових будівель. Тип «В» використовують, якщо немає кидків струму, що з'являються з-за включення будь-яких двигунів. Тип «С» рекомендується для захисту електроприймачів з невеликими пусковими струмами. І останній тип «D» встановлюють в основному в приміщеннях промислового призначення, де задіяні потужні двигуни.
Важливим вузлом будь-якого автоматичного вимикача є камера гасіння дуги. Як ви розумієте, при короткому замиканні утворюється дуга, і який короткий час вона не існувала б, її дія негативно позначається на загальній надійності автоматичного вимикача і, отже, термін його служби. Камера гасіння дуги складається з набору паралельних, ізольованих один від одного, металевих пластин. У ній дуга розбивається на послідовність безлічі маленьких дуг. Вони відразу ж гаснуть через невелику величини напруги між сусідніми пластинами. Це класична схема побудови «іскрогасників».
Крім автоматичного відключення, автоматичний вимикач може відключатися і вручну. Тому автоматичний вимикач називають комутаційно-захисним пристроєм. Адже крім властивостей захисту, він надає можливість знеструмити ланцюг в ручному режимі, що необхідно під час ремонту електроустаткування.
Вибираючи автоматичний вимикач, слід чітко знати параметри, про які ми говорили вище - номінальна напруга, номінальний струм і тип автомата. Маркування автоматичного вимикача повинна містити найменування або торгівельну марку виробника, значення номінального напруги, номінальний струм, літери B, C або D, що позначає тип вимикача, номінальну, що відключає в амперах і схему підключення, якщо правильний спосіб з'єднання важко зрозуміти з зовнішнього вигляду автоматичного вимикача.
Михайло Тихончук
Продовження статті: Про електричні апарати захисту для "чайників": пристрій захисного відключення (УЗО)
А верхній поріг?